Кассандра
Я? Тобі?
порадить маю? Та хіба ми в Трої?
Хіба се дім Пріама?
Агамемнон
(трохи з досадою)
Ні, запевне,
бо там би так не вірили тобі!
Кассандра
Агамемнон
Кассандра
Ти спізнився, царю, -
було про се питати в Іліоні.
Тепер для сих розмов немає місця
на цілім світі. Краще нам мовчати.
Клітемнестра
Так еллінка ніколи б не посміла
озватись до царя!
Егіст
(впівголоса)
Троянська вдача
зухвала зроду. Кажуть, Андромаха
таке показує над чоловіком,
що дивно, як він терпить.
Кассандра
Андромаха?
Ся не була троянкою ніколи.
Давніш - то жінка Гектора була,
тепер - то жінка елліна, та й годі.
Не еллінка вона та й не троянка.
(До Клітемнестри).
Так, як і ти. Ти, правда, і не жінка.
Клітемнестра
(до Агамемнона)
І се твоє бажання, царю мій,
щоб так твою дружину зневажали?
Агамемнон
(стурбований, сумний)
Коли б же се була зневага тільки!…
Але тут, може, гірше скрито…
(До Клітемнестри).
Жінко,
чи все гаразд у нашім домі?
Клітемнестра
Все.
А що ж би мало трапитись лихого?
Кассандра
Клітемнестра знов закривається.
Егіст
Вже б я давно звелів мовчати бранці.
Кассандра
Так каже той, хто звик тут буть царем
і звички тої втратити не може,
хоча для двох царів тісні Мікени.
Агамемнон
Прошу, царівно, в хату завітати.
(До Клітемнестри).
Кассандра
(хапає його за руку)
Стій! Невже пора
ступати нам на шлях кривавий?
Агамемнон
(до Клітемнестри й Егіста)
Що се?
Ви як таке пророцтво зрозуміли?
Егіст
Вона не важиться ступать на пурпур,
бо тямить, що не личить се рабині.
Клітемнестра
Вона безумна, ти її не слухай.
Агамемнон
(з тривогою, благаючи)
Царівно! Поясни, що ти віщуєш?
Адже тепера доля сього дому
вже зв'язана й з твоєю.
Кассандра
(з дивним спокоєм)
Знаю, царю…
Але не вір мені, цариці слухай,
вважай на те, що родич твій сказав,
і не давай ваги словам рабині.
Колись була пророчіщя Кассандра,-
вона згоріла на пожежі в Трої,
слова її пророчі спопеліли,
і вітер їх розніс ген-ген по морю…
Се іскорка одна була запала
сюди у серце простої рабині,
спалахнула на хвильку та й погасла.
(Дивиться на свою патерицю).
Як чудно? Де взялась ця патериця?
Чия вона? Нащо ся діадема?
(Здіймає з голови діадему і кидає під ноги Клітемнестрі. Далі ламає патерицю і теж кидає додолу).
Тепер нема нічого від Кассандри.
Царице, загадай мені роботу ,-
я вмію все, окрім пророкування.
Агамемнон
(бере її за руку і веде вперед у дім)
Царівна ти і завжди будеш нею.
Клітемнестра
(до Егіста пошепки)
Нам треба два мечі. Ти нагостри.
Ти бий його, а я її потраплю.
Сильний перун і раптова злива. Клітемнестра і Егіст спішно йдуть і собі в дім.
5.V. 1907, Ялта
This file was created
with BookDesigner program
bookdesigner@the-ebook.org
13.08.2010