Довге мовчання.
(Кассандра тремтить всім тілом, спочатку щільно закриває лице покривалом і стоїть нерухомо, потім одкриваеться і пошепки говорить, стискаючи обидві руки Поліксені).
Ходім на браму… Ти ходи зо мною…
мені так страшно… я боюся долі…
Поліксена
Та як же підемо? На сходах темно.
Кассандра
Ох, ні, не досить темно, я все бачу…
(Простягає руки в простор).
Ох, Артемідо, сестро Аполлона,
богине ясна, погаси свій світач
на сюю ніч, на сю єдину ніч!
Нехай коханці менше мрій зазнають,
вони щасливі й так! Невже для того,
щоб їм, щасливим, марилось любіше,
мені, нещасній, відбереш ти мрію,
останню, розпачливу тую мрію,
що є ще десь на світі мій коханий,.
мій, хоч несуджений, та мій єдиний!
Коли то правда, що говорять люди,
немов і ти зазнала раз кохання,
на ймення чистої любові тої,
благаю, зглянься!
Поліксена
(тремтить)
Кассандра
(спиняється, потім говорить зміненим голосом)
Так, правда, годі, нащо сі благання?
Що зможуть проти долі всі боги?
Вони законам вічним підлягають
так, як і смертні,- сонце, місяць, зорі,
то світачі в великім храмі Мойри,
боги й богині тільки слуги в храмі,
всі владарки жорстокої раби.
Благати владарку - даремна праця,
вона не знав ні жалю, ні ласки,
вона глуха, сліпа, немов Хаос.
Рабів її благати - і даремне,
і низько, я рабинею рабів
не хочу бути!
Поліксена
Схаменись, нещасна!
В таку хвилину ти гнівиш богів?
Чи мало ще вони тебе карали
за се твоє зухвальство? Хочеш кари
ще більшої?
Кассандра
Якої ще? Не може
рабиня долі, Артеміда тиха,
ні на хвилину запалить раніше,
ні погасити місяця на небі
проти того, як доля призначила
ще споконвіку. Не боюсь я кари!…
Ходім на браму!
Ідуть обидві по сходах на мур коло брами; тим часом, поки вони йдуть у темряві, тихо на виноколі за муром небо починає злегка червоніти.
Поліксена
(стоячи на мурі над брамою)
Що се? там пожежа?
Долон ахейський табор запалив?
Кассандра
(теж над брамою)
Поліксена
Кассандра
Довга мовчанка.
Небо все яснішає, з-за виноколу показується повний місяць. Кассандра закриває лице щільно обома руками і стоїть мов скаменіла.
Поліксена
(тулиться до Кассандри)
Кассандра
Я боюся долі…
вона так дивиться отим великим
та білим оком…
(Показує на місяць).
Ой, вона все бачить!
Ніде, ніде нема від неї схову!…
А я тепер не бачу! Де Долон?
Поліксена
Припав і лізе по валах помалу.
Обидві царівни стоять якийсь час нерухомо, їх чорні постаті різко визначаються в місячному світлі.
Поліксена
Тепер підвівсь… до табору пішов.
Кассандра
Поліксена
Кассандра
Он тії два. Ідуть… ідуть…
Поліксена
Нічого, місяць окрився
за хмару, і Долон припав додолу.
Вони не бачать.
Кассандра
(Голосно кричить).
Поліксена
Божевільна! він почув!
схопився бігти! Вже за ним погнались…
Кассандра поривається кинутися з муру на поле, сестра утримує і бореться з нею.
Кассандра
Пусти мене… пусти мене… пусти!
Я мушу з ним… пусти мене!!
Поліксена
(щосили кричить)
Рятунку!
Гей, люди! слухайте! сюди, стороже!