А тоді, біля тої труни, я вкотре згадував слова своєї бабусі та дивним чином радів за тих, кого відпроваджував на той світ, — писатиме він по багатьох роках в автобіографії, якої так і не допише, але слова «згадував» і «радів» не зовсім правильно, а, вірніше, ніяк не правильно передають мій тодішній стан. Але, напевне, в моїй тодішній пам’яті був присутній спогад про мою бабусю, яка разом зі мною, маленьким хлопчиком-дошкільням, перетрушувала свої речі «на смерть», і дуже побивалася, що вони не такі, як їй хотілося. А хто ж їй стеше таку труну, як у її матері, моєї прабабусі, яку вона провела в останню путь за кілька років до мого народження? А також від неї я знав, що її дід, себто мій прапрадід, був святий і багато років спав у тій труні, в якій його поховали, коли він помер. Для мене не було жахом те, що жива людина бачила свій гріб, тим паче, гріб якісний, не з пресованої стружки, а з добрих дощок. А для них то, певне, були додаткові тортури, які ще більше посилювали їхній передсмертний жах. Немає нічого на світі жахливішого за жах.
Але ось до кімнати мінус тридцять один завели жінку з іноземними іменем, і він подумав: та то ж мужик, а не жінка! Середнього віку, середній на зріст, середньої статури, волосся і не біляве, і не чорняве, якесь таке русяве, непримітне. Пишна чуприна, без натяку на лисину. Немолоді чоловіки здебільшого лисуваті, якщо не з великою лисиною, ледь прикритою залишками волосся. А тут — густе волосся, коротко підстрижене ззаду і пишне над чолом. А в ТОЇ, попередньої, були довгі нечесані патли, він запам’ятав, які вони були на дотик, коли ніс її до зашморгу. Але не довжиною волосся відрізнялася людина на ім’я Габріель Деус від жінки, ім’я якої він забув, а тим, що була напрочуд спокійна і не поширювала навколо себе тих нестерпних хвиль переляку, які напливали крізь зачинені двері до кімнати мінус тридцять один, коли смертника ще тільки вели по коридору. Якщо це жінка, то схожа на чоловіка тим, що в штанях і тим, що дуже коротко підстрижена. Але ж яка в цієї людини насмішкувата посмішка і такі ж насмішкуваті вогники в очах!
— Вже приготували? — кивнувши в бік труни, спитав Габріель Деус здається, таки чоловічим голосом. А може, й низьким жіночим.
— Засуджений, поводьтеся згідно з інструкцією, — гавкнув на Габріель Деус Сергій Харч.
— Дорогенький, згідно з вашою ж інструкцією ви мені маєте дати помолитися, перш ніж… — засуджений кивнув на зашморг над п’єдесталом, характерно клацнувши язиком.
— У Країні Рад бога нема! — гавкнув Харч.
— У Країні Рад свобода совісті, молодий чоловіче! Я не вступаю до лав вашої партії, тож маю право вірити в Бога.
— Вашому праву не більше п’яти хвилин, засуджений!
— І саме ці п’ять хвилин я маю право помолитися своєму Богові! Колись прийде і ваш смертний час, чи не так? Чи в Країні Рад виконавців смертних вироків преміюють безсмертям?
На це питання Харч не знав, що рявкнути, то ж він схопив Габріеля Деуса під пахву і потяг до п’єдесталу, але людина на ймення Деус зуміла м’яко, але твердо звільнитися з рук виконавця і вказала на інструкцію під склом на стіні, яке Іван Івак завжди ретельно протирав, чекаючи на Сергія Харча з черговим засудженим, але ніколи не читав.
— Ось тут викладено правила поведінки в кімнаті мінус тридцять один як засуджених, так і виконавців вироку. Почитайте пункт три, параграф один, якщо не читали його раніше. Якщо ніхто з моїх попередників не скористався цим правилом і цим правом, це не означає, що вони не чинні. Їх затвердив Трибунал Країни Рад! Чи ви хочете, щоби буржуазна преса здійняла галас про порушення прав людини в Країні Рад?
Наляканий Харч підійшов до документа під склом і став читати вголос:
— Засуджений має право на останнє бажання згідно з наведеним нижче списком. Перше: прочитати відхідну молитву будь-якого релігійного культу, під час якої виконавці вироку повинні зберігати мовчання. Друге: випити сто грамів алкогольного напою згідно з меню в кімнаті тридцять один біс міцністю не вище сорока градусів. Третє: випити чаю двісті грамів температурою не вище сімдесяти градусів. Четверте: написати лист не менше двох, не більше двадцяти двох слів кожен. П’яте: викурити цигарку з фільтром чи без згідно з побажанням засудженого…