От вже сонечко зайшло за лісом,Погасає день короткий, зимній…І тоді ізнов у чистім поліІзійшлись докупи два морози,Два морози, два рідненькі брати.І зустрілись, почали питатись,Хто награтись за день зміг найкраще,Поморозить зміг хто дошкульніше?От і каже більшому молодший:– Попохекав, мабуть, коло пана,Поки ти дошкулить зміг хоч трохи!Та й не диво ж: навдягав одежіСкрізь такої, що і не пролізеш:Де вже там його тобі дошкулить!Засміявсь тоді мороз старіший,Бо не вперше він уже морозив,Засміявся він тоді та й каже:– Ой, морозе, Синій Носе, брате!Молодий ти, братику, невчений!Так його допік я і дошкулив,Що півдня він грітиметься в хаті,Та і то ще хто й зна, чи одійде.Здивувавсь тоді мороз молодший:– А кожух та чоботи, та шапка!Чи вони тебе і не спинили?Відмовля йому старіший знову:– Та хіба ж від мене те пособить?Я заліз до його і в кожуха,І у шапку, й в чоботи у вовчі,Та й почав без жалю дошкуляти.Він вже й мнеться у кожусі, й гнеться,І ховається у тепле хутро,Часом крекче, а то й стогне часом,Або, міцно загорнувшись, тихоВін сидить, не ворухнеться й трохи, –Мабуть, дума, що його покину,Якщо він сидітиме тихенько.А мені ще й краще дошкуляти!А мені цього ж то тільки й треба!Заходивсь я коло його добре…І вже випустив його у хатуТільки-тільки що живого трохи, –Буде згадувать мене довіку!Ну, а ти з своїм же як? Награвся?Аж зітхнув мороз молодший тяжко:– Ох, мій брате, мій Червоний Носе!Правду ти казав мені дурному:Молодий мороз я і невчений!Мужика я думав заморозить,Аж воно інакше діло склалось:Ще й мені він ребра поломачив.– Як же це? – питається старіший.– Ох, та так… Мужик по дрова їхав;Ну, й почав був я ще на дорозіДошкулять його таки гарненькоТільки він мене і не злякався,А ще й лається усяким словом;«От, такий-сякий мороз цей!» – каже.Злість мене за серце ухопила:Я почав його щипать, шпигати[4]Іще дужче крізь кожух той дранийІ крізь шапку у дірках стареньку,Крізь ті чоботи, що пальці видко.Та не довго я втішавсь і грався…Ось приїхав він, розпріг коняку,За сокиру взявся, щоб рубати.Ось тепер (така моя, бач, думка!)Я його дошкулю ще дужчіше!І заліз до його під кожух я,І почав шпигати та щипати.А мужик сокирою махаєТа рубає дрова безупинно,Аж тріски летять навкруг од його.Бачу я – не можна вже сидіти,І утік мерщій я з-під кожуха.Виліз я та й думаю-гадаю:Як би так, щоб ще його дошкулить?А мужик і не вважа на мене:Де б хоч трохи мерзнути у лісі,А йому ще так, бач, душно стало,Що узяв, кожух із себе скинувІ в самій сорочці вже рубає.Як побачив, так тоді й зрадів я:– Підожди ж, мій голубе! – кажу я, –Я тобі тепер накою лиха!Був кожух увесь од поту мокрий, –Я й заліз у його, аж у вовнуЙ заморозив так, що він зробився,Наче дошка та тверда дубова –Покуштуй лиш, одягай, мужиче!Доробив мужик свою роботу,Підійшов тоді він до кожуха,Я ж радію без кінця й без краю:Ось коли вже, думка, навтішаюсь!Як побачив же мужик кожуха,Як почав же лаять на всі бокиВін мене тоді усяким словом!Та й не сам тут я здобувся лайки, –Він і батька, й матір не покинув,І дідів, і прадідів уславив, –Всіх зганьбив мужик дітей, онуків!Ну, а я собі таки гадаю:«Лайся, лайся, скільки хочеш, дурню,А мене не виженеш, хоч лусни!»Так не хитре ж те мужиче плем’я!Хоч налаяв на всі боки тяжко,Так йому ж було ще лайки мало:Як ухопить він дрючину довгуТа сучковату й товстючу дуже,Як почне дубасити кожуха!..Б’є та й б’є, мене ж ще дужче лає!Ох, дізнав я там тяжкого лиха!Тут мені давно б уже тікати,Так у вовні ж я заплутавсь дужеІ ніяк я видертись не зможу.А мужик лупцює та й лупцює,Б’є мене без жалю, як улучить,Та ще й каже, сміючися з мене:«От, дурний мороз десь взявсь у біса:Мужика схотілось заморозить!..»Ледве, ледве викрутивсь од йогоІ утік потерзаний, побитий…Ох і знаю ж я тепер навіки,Як тих клятих мужиків займати:Досі ще увесь як перебитий!..