- Коли ти виходиш на зміну?
- Після завтра.
- От і добре, значить після завтра будемо стояти удвох.
- А хто буде завтра стояти на барі?
- Начальник, хто ж ще? Ми з ним по черзі стоїмо, але все одно і я тут стою, у місто їхати не хочу, я дуже сильно прив'язався до кав'ярні, а сидіти просто не цікаво, тому можна сказати, що ми постійно тут стоїмо разом. Сьогодні офіційно я, а він трохи заклопотаний, тому його і немає, - каже Чьокі і додає. - Але то таке, я теж не завжди тут сиджу, коли не моя зміна, буває піду пройдусь, інколи сиджу з постійниками за столиком, а інколи просто йду спати, всяке буває.
- Ясно, одним словом тут не сумно.
- Охо-хо, звичайно не сумно, у кав'ярні бувають джазові вечори, блюзові, вечір дівчат і таке інше, а ще на річці влітку проводяться змагання з греблі, свят багато, дуже все круто. Начальник добре дбає про те, щоб люди відпочивали від всіляких проблем.
- Це круто, - сказав я, зробив невелику паузу, обміркував і додав. - Так це дійсно круто, не дочекаюсь виходу на робоче місце.
- Я теж, мені здається ми будемо відмінними напарниками і колегами.
- І друзями, - додав я і всміхнувся.
- І друзями, - підтвердив Чьокі, зробив знову свою козирну посмішку і протягнув руку.
Я потиснув йому руку і теж зробив щасливу гримасу. Ми стояли ще приблизно півтори години спілкувались, сміялись, я потроху придивлявся, що робить мій напарник і придивлявся, що мене чекає через два дні. Я ще трохи постояв і вирішив піти відпочивати, стільки всього було сьогодні, хотів ще повалятись.
- Ну я піду, тоді до завтра, був радий поспілкуватись, - сказав я.
- Давай біжи новачку, завтра ще потиняєшся, а вже потім будемо щось дивитись детальніше, зранку порозповідаю, а увечері вже буде праця, - сказав Чьокі.
- Надобраніч.
- Тобі також.
Я ще раз провів поглядом все, що мене оточувало і подався у кімнату. Прийшовши, я трохи поскидав лишньої одежини і пішов у душ. Вода була прохолодна, але допустима для тіла. Коли повернувся у кімнату і сів на ліжко, тільки тоді я зрозумів на скільки я був втомлений, тому відключився майже моментально.
Ранок видався напрочуд приємний і чудовий. Мені нічого не снилось, не було ніяких прикрих думок, я просто підвівся і пішов до ванної кімнати. Умився, почистив зуби і вийшов на двір. Я підійшов до перил де стояв учора на самоті після розмови з барменом. «Чогось не вистачає, кави» - подумав я. На барній стояв кофейний апарат і я направився до нього і зробив собі каву. Було досить рано і судячи з тиші, ще всі спали. Я взяв чашку і направився до столика який був найближчий до води. Підійшов, відкинув стілець, дістав цигарку, підкурив і присів. Довкола співали пташки і де-не-де схлюпувала вода від якоїсь рибини. І тут я помітив, що на березі річки на відстані трьохсот метрів стоїть фігура в кімоно. Відстань досить велика щоб щось сказати напевне, але видно було це не традиційне кімоно, воно трохи відрізнялось. Чорні штани, чорний пояс, біла накидка, а за поясом два мечі. Це трохи змахувало на якогось самурая. Він доволі довго стояв і робив якісь плавні рухи, це трохи заворожувало. Потім різко вихопив меча і знову повільний рух, витримав паузу і додав ще пару різких замахів. Якщо я не помилявся, ці рухи називалися «Кати». Тренування у цього чоловіка продовжувались досить-таки довго, приблизно годину. За ним було приємно спостерігати. Потім він сів і сидів ще досить довго. Я не бачив коли він пішов з того місця, бо до мене підійшла прибиральниця.
- Доброго ранку, хлопче! Ти новенький, я так зрозуміла. То як тобі тут?
- І Вам доброго ранку! Так, вчора тільки приїхав, але ми вже зустрічались.
- Так-так, я пам'ятаю, просто вилетіло з голови.
- Тут чудово, навіть краще, ніж я думав. Чесно кажучи, я в подібному місці не бував.
- Так всі кажуть, у кав'ярні завжди дуже приємно, хоч дощ, хоч сніг, не було жодного дня, щоб тут панував смуток, - сказала вона і додала. - Хіба що коли покидають це місце, але вони постійно повертаються.
- Я їх починаю розуміти, хоч і не пробув тут і доби.
- Можливо, з часом точно зрозумієш, - сказала вона, тепло глянула на мене і додала. - Ой, мені пора бігти, справи чекають, ще побачимось.
- Так, звичайно.
І вона пішла, обернулась і всміхнулась, я їй відповів тим самим.
Я бродив цілий день до самого вечора по кав'ярні, по берегу річки і лісом, тільки сходив на обід. Природа тут була досить приваблива, тому прогулятись або ж присісти десь на пеньку і посидіти було задоволенням. Повернувся я остаточно вже коли почало сідати сонце, хотів ще раз потрапити на його захід. На постійному, як я зрозумів, місці стояв начальник і потягував цигарку з кавою, він дивився на захід. Я підійшов до барної, зробив собі зеленого чаю і вирішив скласти компанію начальнику.