- Добрий вечір, не заважатиму? - запитав я.
- Привіт, ні звичайно, швартуйся, - сказав він.
- Як Ви?
- Я нормально, насолоджуюсь хвилинами, - сказав і додав. - Знаєш, я кожен раз коли знаходжусь тут, у кав'ярні, проводжаю сонце за горизонт і завжди дивуюсь цій красі. Дня не було, щоб мені не сподобалася ця картина, начебто нічого особливого, але це завжди змушує затамувати подих.
- Це мабуть тому, що ви романтик, - сказав я і глянув на нього.
- Та-а-ак, я романтик і це чудово, а ще додав би, що мрійливий романтик, ти граєш на гітарі?
- Ні, якось не склалось.
- Нічого, це можна поправити. Займемось колись, якщо захочеш звичайно.
- Чому б і ні, я не пробував, але думаю у мене вийде.
- Вийде звичайно, потрібно тільки трохи терпіння, як і в будь-якій іншій справі.
- Ви праві.
Сонце зайшло і ми пішли до барної стійки. Ми розмовляли про всякі нісенітниці і дивні ситуації в які потрапляли і як виплутувалися з них. Через годину наших бесід, до нас приєднався Чьокі і наша розмова стала ще живіша ніж була. Ми ще більше сміялись і почували себе начебто ми знайомі все життя і просто старі друзі зустрілись у барі. Клієнти навіть не хотіли сідати за столи, вони стояли, слухали і теж сміялись разом з нами, особливо коли Чьокі розповідав історію про кота Мурчика.
- Я колись пішов рибалити, - почав він. - Пішов заради забави, просто посидіти з вудочкою, але трапилось так, що я упіймав десь два з половиною десятки рибин, невеличких. Так от, думаю, ну-у засушу на тараньку, колись з пивом поп'ю, тим паче вони маленькі так як насіння, їси і сидиш щасливий, ніби школяр. Значить, приїхав я додому, засолив, воно день стояло, а на наступний я її розвісив на горищі і пішов радісний кудись, вже не пам'ятаю куди. На наступний день я їх перевірив, вони ще були не досить сухі і я їм дав ще півтори дні, якраз до вечора. Наступного дня я їх теж перевірив, думаю, все ж може бути, може ще не готова. Я подивився і мій вердикт був очевидний - готова. Я настроїв плани: думаю візьму пива, подивлюсь якесь кіно Тарантіно і життя прекрасне. Але... я був неправий, не все так прекрасно. Коли прийшов додому я поставив пиво на бильце при вході і поліз на горище, і що ви думаєте, рибка пропала, одні голови залишились, а цей дивний запах тараньки, який просто манив і пропонував зіграти у гру «Холодно-гаряче». І я вирішив зіграти, перше місце куди я пішов, а точніше до кого, це була моя кішка Мурка. Я ж починаю її кликати якомога лагідніше, щоб не спалитись, бо злий був гірше собаки. Киць-киць-киць-киць-киць-киць, Му-урка, скотина ти остання, кажу лагідно, наче своїй дружині, іди сюди, дивлюсь, лежить. Я беру її, кладу на коліна, беру за щелепи, руками розкриваю і нюхаю, нюхаю ще раз, не вона. Тоді сумнівів не залишилось, бо в мене є ще один котик, Мурчик. А я дивлюсь, а він паскуда, під кущем вилизується і так мурчить, як трактор. Я підійшов до нього, погладив, ну щоб скинуть його підозру наче йому загрожує небезпека. Взяв його, поклав на коліна, відкриваю рота так само як і Мурці, нюхаю, а та-а-ам, там такий сморід моєї тараньки, що аж очі засльозились, тільки не від запаху, а від жалю, що моєї тараньки немає і що зараз чекає Мурчика. Я його схопив, тільки один раз вдарив по дупі, а він вирвався. Думаєте все? Ні, цей паскудник, коли вирвався, летів через бильце на якому стояло пиво і коли він летів через нього, то зачепив і усе пиво полетіло до долу. Всі пляшки розбив, як і моє бажання подивитись фільм Тарантіно.
Це була дуже весела історія без трагічного фіналу для котика. Ми ще довго сиділи всі разом, а натовп просто підходив і підходив до тих пір, доки деякі клієнти вже просто не стояли за спинами. Так продовжувалось до самого закриття і так пройшов мій перший повноцінний день у кав'ярні.
- Так, все, йдемо спати, - сказав начальник усім. - Ти, новачку, завтра виходиш, а Чьокі тобі допоможе розібратись, підйом о десятій, добраніч колеги, - і з цими словами він пішов до себе.
- Добраніч і вам. - сказав я і Чьокі одночасно.
- Добре сьогодні погуділи, еге ж? - сказав Чьокі
- О так, давно вже так не сміявся. - сказав я.
- Так, ну що, ходімо і ми спати?
- Ходімо.
- Виключай світло тут і тут, і пішли. - сказав він, забрав свою накидку та вийшов з-за стійки.
Ми пошкандибали до кімнат, ще раз побажавши доброї ночі одне одному. Це був чудовий день і я був від нього в захваті. Я ще довго не міг заснути, все думав про завтрашній день, але втома взяла верх і я заснув.
Дія VІ
"Свято"
Ранок видався сонячним і прохолодним. Я пішов, прийняв літній душ, вдягнувся і вийшов на двір. Там нікого не було, просто тиша. Я недовго думав, заварив каву і сів на вчорашнє місце і автоматом дістав цигарку. Раптом я відчув, що чогось не вистачає і пішов включити музику. Піймав якусь радіостанцію. Грала пісня A-HA - Crying in the rain.