- Так і зробимо.
- У мене є ще деякі справи, тому я мушу відійти, зустрінемось на воді.
Кеп і його сини ще раз нас обвели поглядами і попрямували кудись в бік «Титаніка». Ми підійшли до реєстраційного столика. Список вже був з тридцяти двох човнів.
- Добрий день голубонько, «Рікардо», - сказав Рікардо жінці яка сиділа за столиком.
- Дякую, номер тридцять три, прямуйте до човна на перевірку, вам розкажуть про подальші дії, наступний.
- Добрий день, «Шляхетний», - сказав начальник.
- Дякую, ваш номер тридцять чотири, прямуйте до човна на перевірку, вам розкажуть про подальші дії, наступний.
Ми підійшли до човнів, які вже почали перевіряти. Багато людей були на трибунах і очікували вистави. Коли ми підходили до човнів, начальник пошепки звернувся до Чьокі.
- Ти замаскував різьбу?
- Так, звичайно.
- А подовжувачі де?
- Все в жилетах, по карманах.
- Добре, сподіваюсь, нас не дискваліфікують, - сказав начальник і підморгнув. До нас підійшла перевірка.
- Номер тридцять чотири, - повідомив начальник.
- Привіт, привіт, сподіваюсь на цей раз ти будеш пливти без мотору, як у попередньому році, - сказав інспектор.
- О так, звичайно, не знаю як він міг тоді потрапити на борт човна, - сказав начальник трохи знущаючись. Я мабуть не правильно почув, або ж це був такий жарт.
- Мотор? - перепитав я начальника.
- Так, мотор, я подумав, так буде трошки швидше, - сказав начальник і почав шкіритися. - Було трохи сумно на воді і я вирішив, що так буде веселіше!
- І що було?
- А що було, ми приїхали перші! - сказав Чьокі, ще й пива встигли випити.
- Х-ха-ха, - начальник почав реготати. - Так шо весла - це я думаю дрібниці. Звичайно наш результат рекордний не зарахували, але я довго відстоював право переможця, бо в правилах нічого не було написано про заборону використання моторів.
- Увага! Увага! Шановні відвідувачі та учасники, ми раді зустрічати вас на щорічному змаганні «Невиснажених». - почав коментатор. Коли я трохи придивився то впізнав Кепа. - Ми довго чекали на ці перегони і ось вони нарешті настали! Час взяти весла в руки і подолати цей десяти кілометровий заплив. Човни стартують через десять хвилин і через годину-півтори, будуть на фініші! Коли стартують човни, для вашої уваги будуть виступати спортсмени водного спорту. А потім ви сядете на автобус і вас відвезуть до фінішу! Нагадую, переможець запливу, запрошує всіх до своєї кав'ярні на святкування, а якщо переможцем буде той, хто немає власної кав'ярні, то він сам обере місце, де ми всі будемо святкувати перемогу. Тож, наше свято оголошено відкритим, по конях!
Весь люд аплодував стоячи. А відвідувачів дійсно було досить багато. Мабуть і третя частина всіх не змогла б сісти в «Кав'ярні біля причалу».
- А що ми будемо робити якщо переможемо? - запитав я.
- Буде дуже сильне похмілля, - сказав Чьокі.
- Я не про те, де ми розмістимо весь натовп?
- Та ми його і не будемо розташовувати, ми залишимось на «Титаніку», так буде краще, грошей всіх все одно не заробиш, а от відкриття зробимо в нас, думаю це буде справедливо.
- Ну, як варіант, наче непогано, - сказав я.
Ми сіли в човен і випливли на стартову позицію. Річка була досить велика, щоб всі човни помістилися в ряд. Біля нас покачувався човен Рікардо.
- Ну що, готові умитися свіжою водичкою від наших весел?
- А готовий їхати додому з опущеним носом і без кубку? - запитав у відповідь начальник через посмішку.
- Мені головне - тобі не програти, хоча ти тільки з мотором можеш допливти!
- Три!
- Два!
- Один!
«Птуж!»
Перегони почались і всі човни рушили, заляпуючи один одному очі, відразу вперед вирвались два човни, «Титанік Еді» і «Золотий короп», решта пливла майже рівно. Забава йшла «на ура», перші два човни майже не відірвалися, але наздогнати себе вони поки що не давали. Їхні рахунки чути було досить добре, чоловіки, які гребли в човнах, були не на жарт спритні і вже на перших хвилинах, тримати їхній темп було не так легко. Через деякий час ми помітили, що човен Рікардо почав нас переганяти. найцікавіше те, що поки я веслував, думав про темноволосу дівчину. А що, коли ми переможемо і тоді вона точно мене помітить, а може навіть більше, ніж просто помітить? Обернувшись, я помітив, що ми знаходимось десь на дев'ятій позиції, а попереду, судячи з усього була фантастична п'ятірка, човен Рікардо був п'ятим.
- Хлопці, пора переходити до плану «Б», бо ми починаємо здавати позиції! - сказав начальник.
- Згоден! - сказав Чьокі. - Бо потім вже буде пізно!