- Алло.
- Привіт, чувак, як воно? - запитав я.
- Воу воу воу, дарова бро, шо там, всьо норм?
- Так, все добре, ти зустрітися не хочеш? Я тут на деньок приїхав, поговоримо і всьо такоє.
- Я не проти, давай через години три, я тут намилюсь, поїм і зустрінемось.
- Добре, я тоді чекаю твого дзвінка.
- Окі-докі, давай, до зустрічі, - і поклав слухавку.
Я повернувся додому і навів там порядки, поправ речі, які привіз, але одну сорочку забув вкинути. Я її пронюхав, щоб зрозуміти в якому вона стані і відчув запах тієї дівчини, а точніше її парфумів. Також був ледь уловимий запах її шкіри, який залишився ще зі вчора. Я її вдягнув і почав далі копошитися.
Пройшло вже три години, я вже був зібраний і в повній бойовій готовності. Я не чекав дзвінка друга і пішов до нього додому. Прогулявшись містом, я підійшов до нього і хотів його набрати, а він вже дзвонив мені.
- Алло, дядя, я вже під твоїми дверима, так шо виходь, - сказав я.
- А, ну добре, дай мені п'ять хвилин.
- Добре, чекаю.
Мій дружбан був мені як брат, хоч і у нас були перипетії, але ми завжди з ним були відверті і могли поділитися всім чим завгодно, якщо це було потрібно. У нас із ним було багато спільних тем і поглядів на життя, тому спілкуючись з ним, мені було легко, як ніколи і йому теж.
Через деякий час він вийшов і ми пішли до парку. Сіли в нашій улюбленій забігайлівці і взяли по пиву. Розмова не йшла про те як ми і що ми, це була розмова двох друзів про всяку всячину, космос, країни світу, музику, баскетбол і, звичайно, кіно. Я хотів було з ним поговорити про ту дівчину і те, що зі мною було вчора, але вирішив поки що не говорити про це. Може, якось наступного разу. Ми довго сиділи і говорили, а потім пішли пройтись. Гуляли до пізньої ніченьки, сміялись, згадували історії. Я йому розповів трохи про кав'ярню і про перегони, про начальника і те чому він мене вчить. Він розповів як у місті нудно і хочеться змін, але і кав'ярня була не для нього, тому він сказав, щоб я навіть не намагався його агітувати.
Так і закінчився цей день, я побачився з другом і ми з ним добре провели час, як це по суті завжди і бувало.
- Ну що, бро, я піду додому, завтра мені на роботу, побачимося коли побачимося.
- Так, давай, ти тільки маякуй коли приїдеш.
- Добре, давай, пиши-дзвони.
- До зустрічі.
І ми розійшлись. Прийшовши додому, я трохи перекусив і ліг у ліжко в очікуванні завтрашнього дня. Вдома було досить тепло, навіть душно, але я чомусь змерз, мабуть це ще з вулиці. Я вкрився і заснув з думкою про дівчину, яку вже точно не зможу забути.