- Дякую, - сказав я за каву якійсь жінці.
- Смакуй, - сказала вона і пішла.
- Ну то як тобі? - повторив запитання начальник.
- Так, це щось неймовірне, зроду такого не бачив, вперше мені довелося побачити справжній захід, тому для мене це все просто прекрасно.
- Х-ха, а тут ще й кава підійшла, - сказав він і був теж дуже радісний.
- Ага, зара ще закурю і взагалі все просто чудово.
- О так, я теж мабуть.
І ми закурили цигарки. Вітру майже не було, тому дим стояв довго і утворював дивні малюнки на фоні пейзажу. Через хвилину я ухопив нотки музики, яка грала за баром кав'ярні. Вона довго починалася і я її з часом упізнав. Грала композиція Moby - The sky is broken. Це було дивовижно, дурні думки зникають і настає душевний спокій, який спонукає до позитивних емоцій. Я не пробув і двух годин у кав'ярні, але вона мені вже була як рідна і мені вже не хотілось покидати її, а залишитись на довгий термін. Музика підпитувала наші емоції і якщо дивитися на нас збоку, то можна було уловити легке хитання головою у ритм барабанів граючої композиції. Коли ми досмалили, директор звернувся до мене.
- Ну що, ходімо, потрібно уладнати паперові справи і поселити тебе десь, а потім підемо познайомимося з усіма більш детально, згода?
- Так, звичайно, а де помити чашку? - запитав я.
- Залиш її на отому столі, посудомийниця забере сама, ходімо.
Ми почали підійматися з тилу споруди дерев'яними сходами, зайшли всередину і йшли уздовж коридору. По обидва боки були розміщені кімнати, судячи за інтервалом дверей, вони були не досить просторі, але мене це не засмучувало, просто я спостережливий. У самому кінці коридору були двері, які відрізнялися від ынших, більше всього, це і була кімната і офіс директора. Двері були відчинені.
- Заходь і влаштовуйся ось там, - сказав він і вказав на крісло напроти стола за яким він сидів і вирішував усілякі справи.
Я присів і почав розглядати кабінет. Він був доволі просторим і затишним, мав дуже мало меблів і при цьому був досить комфортним. Також була присутня невеличка бібліотека, десь на сім поличок вгору і поділена на три горизонталі. По середині поличок виділялась особлива поличка, вона була оздоблена якимось письмом, а точніше вирізаним написом. Мабуть, це було щось особливе для нього. У дальньому кутку від мене, стояв манекен для тренування бойових мистецтв, а поруч з ним стояла стійка, на ній акуратно лежали японські мечі - катани. Їх було три і вони були різних розмірів, пропорційно кожна менша одна від одної. Також я помітив одну катану кутку. Відразу за мечами висіло кімоно. А по начальнику відразу і не скажеш, що він майстер бойових мистецтв, хоча цілком можливо, що він душевна людина і любить такі речі, тому для повної естетики придбав такий комплект. На вікні стояли фігурки шахів з дерева, деякі були начебто зроблені до кінця, а інші не закінчені. Директор уловив мій погляд і відразу сказав.
- А, то моє хобі, потрібно ж чимось займатись у вільний час, - і легко всміхнувся. - Ти не проти музики?
- Ні, звичайно ж ні, вмикайте.
- От і добре.
Він включив ком пакт диск Jimi Hendrix і перша пісня грала Purple Haze. Поки він всідався у своє крісло я трохи ще обдивився його кабінет. З права від мене стояв камін, а на ньому були якісь нагороди, статуетки і таке інше. Також біля нього стояв телескоп, досить немаленьких розмірів. За моєю спиною було розміщено його ліжко а над ним висів проектор. Я автоматично глянув перед собою вгору і побачив прикріплену до стелі конструкцію білого полотна. Підлога була з дерева, але без килима. На ній була вирізана якась карта, вона досить вражала і відразу видно було, що робота була зроблена з любов'ю. Я її вже раніше бачив, але не міг згадати звідки вона. Ось він усівся і розпочав:
- Так, ага... ну що, тобі подобається це місце?
- Так, ще й як! - сказав я, - Дуже подобається.
- От і добре, значить так, ось тобі папери, заповни їх, потім прочитай договір і підпиши, - сказав він і додав, - Ага, ну і найцікавіше, ось така буде заробітна платня за місяць, плюс чайові, але це тобі розкажуть на барі, я до цього відношення ніякого не маю, як тобі, нормально?
Я глянув на папірець який він мені дав і побачив, що як для новачка, досить таки не мало і видавив усмішку.
- Так, навіть більше ніж я розраховував.
- Ну я можу знизити, якщо ти так кажеш, га? - і засміявся як дебелий чолов'яга. - Шуткую, все так і залишиться.
- Добре, - сказав я і підтримав його сміх.
- Ну тоді заповняй, а я зараз прийду, - сказав і пішов кудись.
Я досить швидко усе заповнив, перечитав договір, там усе було нормально, хоча я і не подумав би, що там буде щось негаразд. І ось він повернувся зі склянкою чогось алкогольного, здається це було віскі.