Бонд увічливо, але стримано вклонився.
— Для мене це честь, — звернувся він до супутниці Матіса. — Я тут сам. Чи не бажаєте приєднатися? — присунув їй стілець і, поки гості влаштовувалися за столом, покликав офіціанта та, незважаючи на протести Матіса, замовив напої — «Fin à l'еаu»[83] приятелю і «бакарді»[84] дівчині.
Матіс та Бонд жваво обмінялися фразами про погоду та перспективу відродження минулої величі Руаяль-лез-О. Дівчина сиділа мовчки. Вона взяла сигарету, що запропонував Бонд, оглянула її, а потім вдоволено й без манірності запалила, глибоко затягуючись і стримано випускаючи дим через рот та ніздрі. Її рухи були легкими, точними і без натяку на сором’язливість.
Бонд гостро відчував її присутність. Розмовляючи з Матісом, час від часу повертався до неї, ввічливо намагаючись залучити до бесіди і заразом скласти враження.
Смоляно-чорне волосся дівчини було рівно підстрижене нижче потилиці й красиво обрамовувало витончену лінію підборіддя. При кожному русі голови густі пасемка закривали обличчя, але вона не поправляла зачіску. Широко посаджені темно-сині очі споглядали за Бондом щиро, з відтінком іронічної байдужості, яку, роздратовано довелося визнати йому, закортіло розвіяти. Легка засмаглість на обличчі не мала й сліду косметики, за винятком пухких та чуйних уст. Рухи оголених рук були скупими, і в цілому дівчина справляла враження стриманої аж до нігтів — коротко підстрижених та нефарбованих. На шиї блищав простий золотий ланцюжок із широких пласких кілець, а на безіменному пальці правої руки красувався перстень із великим топазом. Середньої довжини сукня із сірого «soie sauvage»[85] мала прямокутний виріз і спокусливо обтягувала принадливі груди. Від вузької, але не худої талії розходилася дрібними зборками плісирована спідниця. Тридюймовий завширшки прошитий чорний ремінь огортав талію. Чорна, теж прошита вручну «sabretache»[86] лежала на стільці поруч, разом із широкополим капелюшком зі золотистої соломки, тулія якого була прикрашена чорною оксамитною стрічкою, зав’язаною позаду в невеличкий бант. На ногах — туфлі з квадратними носами із чорної шкіри без рисунка.
Бонда зачарувала краса мадемуазель Лінд, а її самовладання інтригувало. Перспектива попрацювати в парі збуджувала. Водночас Бонд відчував неспокій. Мимохіть він постукав кісточками пальців по дереву.
Матіс помітив занепокоєність Бонда і, вибравши слушний момент, підвівся.
— Прошу пробачити, — звернувся він до дівчини, — мені треба зателефонувати Дюберне, щоби домовитися про зустріч на сьогодні. Ви не станете заперечувати, якщо я залишу вас цього вечора наодинці?
Вона кивнула на знак згоди.
Бонд зрозумів натяк і, коли Матіс попрямував через зал до телефонної кабінки позаду бару, сказав:
— Якщо ви змушені провести нинішній вечір на самоті, можу я запропонувати вам повечеряти разом?
Дівчина усміхнулася, нарешті виказавши перші ознаки обізнаності щодо таємної умови.
— Із великим задоволенням, — відповіла. — А опісля, можливо, супроводите мене до казино, де, за словами месьє Матіса, ви відчуваєте себе майже вдома. Раптом я принесу вам удачу?
Коли Матіс відійшов, ставлення мадемуазель Лінд до Бонда різко потеплішало. Здавалося, дівчина визнала нарешті, що вони — одна команда, тож обговорюючи місце і час наступної зустрічі, Бонд зрозумів, що з мадемуазель Лінд буде доволі просто планувати операцію. Він відчув, що дівчина з ентузіазмом ставиться до своєї ролі та з радістю співпрацюватиме з ним. Якщо спершу Бонд очікував численних перепон на шляху до порозуміння, то тепер стало ясно, що можна переходити до професійних питань. Проте він щиро визнавав своє двоїсте до неї ставлення: вона безперечно приваблювала його як жінка, але про те, щоб переспати з нею, могло йтися тільки після закінчення операції.
Коли Матіс повернувся за столик, Бонд попросив принести рахунок. Він пояснив, що має повернутися до готелю, де у нього запланований ланч із друзями. Прощаючись, він на секунду притримав руку мадемуазель Лінд у своїй і відчув, що між ними встановилися теплі приязні стосунки, які ще годину тому видавалися неможливими.
Помітивши, що супутниця провела очима Бонда до виходу на вулицю, Матіс присунув стілець ближче і м’яко мовив:
— Він — мій дуже добрий приятель. Я радий, що ви познайомилися. Відчуваю, що крига скресла, до того ж на обох річках, — він посміхнувся. — Не пам’ятаю, щоби Бонд коли-небудь танув. Для нього це новий досвід. Для вас також?
83
Коньяк з водою. Популярний післявоєнний напій: на одну частину коньяку — три частини води, що тільки підсилює аромат.