Коли наблизився до коротких сходів, що вели до бару, то почув, як позаду відчинилися двері ліфта і чийсь голос сухо мовив:
— Добрий вечір.
То була мадемуазель Лінд. Вона зупинилася біля ліфта, очікуючи, що Бонд підійде.
Він не забув, яка вона вродлива, тому не здивувався, що його знову зачепила її краса. Дівчина вдягнула чорну оксамитову сукню — просту і разом з тим вишукану, на що спроможні хіба що півдюжини кутюр’є у світі. Тонке діамантове кольє, що охоплювало горло, та діамантова брошка на глибокому V-подібному викоті лише підкреслювали привабливі округлості грудей. Вбрання доповнювала скромна чорна вечірня сумочка, яку дівчина тримала в зігнутій руці на рівні талії. Чорне, як смола, пряме волосся було укладене, лише кінчики пасемок трохи закручувалися нижче підборіддя.
Вона була просто чарівною, і серце Бонда забилося частіше.
— Ви пречудово виглядаєте! Напевне, справи в радіо-бізнесі поліпшуються.
Мадемуазель Лінд узяла Бонда під руку.
— Ви не будете проти, якщо ми відразу ж підемо вечеряти? — запитала. — Я хотіла справити враження, але маю відкрити вам страшенну таємницю. На чорному оксамитові залишаються сліди, коли сідаєш. Отже, якщо почуєте сьогодні увечері мій крик, значить, я сіла у плетене крісло.
Бонд розсміявся.
— Звісно, ходімо вечеряти. І вип’ємо по чарчині горілки, поки будемо вивчати меню.
Помітивши здивування в погляді дівчини, він одразу поправився:
— Чи по коктейлю, якщо бажаєте. А кухня тут найкраща в Руаялі.
На мить його трохи кольнула іронія мадемуазель із легким нальотом зневаги, з якою вона зустріла його піддатливість, і те, як швидко він погодився на поступки.
Проте вони лише на секунду завмерли в німотному поєдинку, схрестивши шпаги, і, поки метрдотель чемно вів їх через переповнену публікою залу, момент незручності минув. Бонд, ідучи позаду супутниці, спостерігав, як голови відвідувачів повертаються, щоби провести її поглядом.
Найвишуканіша частина ресторану містилась у широкій сферичній частині приміщення, що виступала в зимовий сад готелю подібно до кормової частини судна, але Бонд вибрав столик в одному з прикрашених дзеркалами альковів у віддаленій його частині, що лишилися тут ще з едвардіанських часів[99]. Такі усамітнені ніші були витримані в світлій гамі з позолотою, із настільним світильником під червоним шовковим абажуром і такими самими на стінах у стилі пізнього ампіру[100].
Поки вони обоє займалися дешифруванням написаного пурпуровим чорнилом меню величезного формату, Бонд підкликав сомельє і звернувся до супутниці:
— То на чому ви зупинилися?
— Я випила б горілки, — відповіла просто і повернулася до вивчення меню.
— Карафку горілки, тільки дуже охолодженої, — замовив Бонд. І додав: — Я не зможу випити за здоров’я вашої нової сукні, поки не дізнаюся ваше ім’я...
— Веспер, — відповіла дівчина. — Веспер[101] Лінд.
Бонд не зміг приховати здивування у погляді.
— Нудно щоразу пояснювати, але я народилася того вечора, коли, як розказали батьки, сталася сильна буря. Вочевидь вони захотіли увічнити цю подію, — вона посміхнулася. — Комусь подобається, комусь ні. А я звикла.
— Мені здається, це чудове ім’я, — сказав Бонд. Раптом його осяяла геніальна думка. — Можна його позичити? — і розповів про коктейль з мартіні власної рецептури, для якого давно підшукував назву. — Веспер, — додав, — звучить ідеально і дуже підходить до тієї присмеркової години, коли люди в усьому світі питимуть мій коктейль. Дозволите?
— Тільки після того, як скуштую його, — пообіцяла дівчина. — Судячи з опису, йдеться про винятковий напій.
— Спробуємо його разом, коли все закінчиться, — відповів Бонд. — Відсвяткуємо ним перемогу чи поразку. Отже, які страви з меню вибрали ви? Благаю, не стримуйте себе... — І додав, відчувши її вагання: — Не підведіть свою чудову сукню.
— Я розглядаю два варіанти, — зі сміхом відгукнулася Веспер, — і обидва дуже смачні. Іноді поводитись як мільйонерка — це справжня розрада, тож... якщо ви наполягаєте, гаразд, почнемо з ікри, потім підсмажені на грилі rognon de veau[102] з pommes souffles[103]. Згодом я візьму fraises des bois[104] і багато вершків. Вважаєте, що я безсоромно марнотратна у своїй прямоті? — вона посміхнулась і запитально подивилася на Бонда.
— На мій погляд, це чеснота, особливо, коли йдеться про просту здорову їжу, — він повернувся до метрдотеля. — І принесіть побільше тостів. Проблема не в тому, аби було достатньо ікри, а в тому, щоби було достатньо тостів, — пояснив він Веспер і повернувся до меню. — Щодо мене, то я приєднаюся до мадемуазель і теж замовлю ікру. Потім принесіть середнього розміру tournedos[105] з кров’ю під sauce Bearnaise[106], а також sauce d’artichaut[107]. І поки мадемуазель насолоджуватиметься суницями, я би спробував авокадо з краплею майонезу. Схвалюєте?
99
Період правління короля Едуарда VII з 1901 до 1910 року та охопно до початку Першої світової війни, час миру та достатку.
100
Стиль у європейському мистецтві кінця XVIII-початку XIX ст., який продовжував традиції класицизму. Характерний прагненням до величі та помпезності.