— Веспер! — гукнув дівчину, вирішивши, що вона, мабуть, отримала якесь термінове повідомлення, що стосується їх обох.
Різко повернувшись, Веспер налякано піднесла руку до рота. Широко розкритими очима вона дивилася трохи довше, ніж того потребувала ситуація.
— Що сталося, люба? — спитав Бонд дбайливо, трохи побоюючись, щоб дещо несподіване не зруйнувало його плани.
— Ох, — видихнула вона, — як ти мене налякав! Я просто... телефонувала Матісу. Так, Матісу, — повторила. — Хотіла спитати, чи зможе він узяти для мене ще одну сукню. Пам’ятаєш мою подругу з бутику, про яку я казала? — дівчина заторохтіла скоромовкою, намагаючись надати словам переконливості. — Мені зовсім нічого вдягнути. Подумала, що застану його вдома, поки він не пішов на роботу. Номера своєї подруги не знаю. Вирішила зробити тобі сюрприз. Не очікувала, що ти піднявся так рано. Як водичка? Ти вже викупався? Треба було дочекатися мене.
— Водичка чудова, — відповів Бонд, не бажаючи, щоб Веспер нервувалася, хоча й відчував прикрість через її дитячий потяг до таємниць, який вона не вміла приховувати. — Тобі сподобається. А потім поснідаємо на терасі. Я голодний, як вовк. Вибач, що налякав тебе. Просто не очікував побачити...
Він обійняв дівчину, але вона вивільнилась і побігла сходами догори.
— Я також не очікувала побачити тебе, — кинула, намагаючись надати нікчемності інциденту. — Ти з’явився, мов привид, наче потопельник. Увесь мокрий, волосся прилипло до лоба... — вона розсміялась, але, почувши, що сміх звучить неприродно, закашлялася. — Тільки б не застудився...
Вона продовжувала зводити свій замок із брехні, допоки Бонду закортіло дати їй ляпаса, наказати розслабитись і розказати правду. Натомість він підбадьорливо ляснув дівчину по дупці перед дверима її кімнати, наказав не баритись, а сходити викупатися.
І зайшов у номер.
Їхні ніжні стосунки добігли кінця. Наступні кілька днів перетворилися на хащі брехні та лицемірства, рясно оздоблені сльозами Веспер і спалахами тваринної пристрасті, якій вона віддавалася ненажерливо і яку нестача щирості в їхніх теперішніх стосунках робила огидною.
Кілька разів Бонд намагався зламати жахливу стіну недовіри. Знову й знову він повертався до телефонної розмови, але Веспер уперто дотримувалася первинної версії, тільки прикрашала її деталями, придуманими явно пізніше. Вона навіть дорікала Бонду, що той, мовляв, підозрює її в невірності.
Сцени закінчувалися зазвичай риданнями, що іноді переростали в істерики.
Із кожним днем атмосфера ставала дедалі нестерпнішою.
Бонду здавалося незбагненним, як людські стосунки за мить можуть перетворитися на тлін, тому він укотре пробував знайти пояснення цьому феномену.
Відчував, що Веспер така ситуація гнітила не менше, ніж його, а може, навіть більше. Але загадковий телефонний дзвінок, який дівчина роздратовано і, як здалося Бонду, навіть з острахом відмовлялася пояснити, повисла між ними грозовою хмарою, що ставала похмурішою на тлі нових секретів та недомовок.
Нарешті справи ще погіршилися того ж дня за ланчем.
Після сніданку, який став для обох великим випробуванням, Веспер заявила, що у неї розболілася голова і вона залишиться у номері подалі від сонця. Бонд, прихопивши книгу, вирушив у довгу прогулянку пляжем. Повертаючись назад, він переконав себе, що вони зможуть розв’язати ту проблему за ланчем.
Тільки-но всілися за стіл, він весело попросив у дівчини вибачення за те, що налякав її зранку, а потім змінив тему і почав розказувати, що побачив під час прогулянки. Веспер слухала неуважно й відповідала менш як лаконічно. Вона копирсала виделкою у тарілці, уникала прямого погляду і тривожно оглядалася навсебіч.
Коли дівчина укотре не відреагувала на його репліки, Бонд припинив розмову і занурився в сумні думки.
Несподівано Веспер напружилася. Виделка дзенькнула об край тарілки й зі стукотом упала на дерев’яний настил тераси.
Бонд підняв голову. Веспер, бліда, як полотно, дивилася кудись за його плече. Жах спотворив її обличчя.
Повернувшись, Джеймс побачив чоловіка, який зайняв місце за столиком на протилежному кінці тераси, далеченько від них. Той виглядав буденно, хіба що темнувато вдягнений. На погляд Бонда, прибулець нагадував ділову людину, яка подорожує узбережжям і натрапила на цей готель або випадково дорогою, або вибрала пансіонат навмання з мішленівського довідника[168].
168
Французька компанія — виробник шин, заснована в 1889 році. Відома також як видавець одного з найавторитетніших рейтингів ресторанів Європи — «Червоного гіда» (виходить з 1900 р.). Є також «Зелений гід» — туристичний путівник (видають із 1960 р.).