Як швидко справдилися слова Матіса, а його власні недолугі міркування розвіялися, мов прах за вітром.
Поки він, Бонд, витрачав життя на ігри в індіанців (так, означення Ле Шифра виявилося бездоганно точним), справжній ворог працював тихо, неквапливо, холоднокровно, причому пліч-о-пліч.
Раптово у його уяві виникла Веспер, яка йшла коридором з документами в руках. Чи котила візок. Поки він — холоднокровний секретний агент із двома нулями по-геройськи колував світом, граючи в індіанців, супротивник отримував усе на тарілочці.
Джеймс так сильно стиснув кулаки, що нігті впились у долоні. Від сорому Бонд аж спітнів.
Що ж, ще не пізно. Ось його мішень, просто поруч. Віднині він займеться СМЕРШем. Без СМЕРШу, цієї вбивчої зброї кари, МВС — лише купка звичайних розвідників, нічим не кращих за будь-яку іншу розвідку.
СМЕРШ — їхній ударний загін. Будь вірним, шпигуй старанно або помри. Без зайвих розмов і жалю тебе неминуче вистежать та ліквідують.
Така суть цього російського бездушного механізму. Страх був рушійною силою, з ним безпечніше рухатися вперед, аніж відступати. Наступай на ворога, і, можливо, куля обмине тебе. Відступи, зроби крок вбік чи зрадь — і тоді куля наздожене тебе напевне.
Віднині він оголошує війну тим, у руках кого батіг та пістолет. Шпигунське ремесло хай залишиться хлопцям у білих сорочках. Хай собі шпигують, нехай полюють на шпигунів. Він займеться тими ляльководами, які стоять у них за спиною, тими, хто примушує ставати шпигунами.
Задзвонив телефон, Бонд зняв слухавку.
На тому кінці був його «контакт» — офіцер зв’язку — єдина людина в Лондоні, якій він міг телефонувати з-за кордону. І тільки в крайньому разі.
Джеймс заговорив у слухавку:
— Два нулі сьомий біля апарата. Говорю по відкритій лінії. Це — надзвичайна ситуація. Ви мене чуєте? Передайте відразу ж: тридцять-тридцять була подвійним агентом, працювала на червоних... Так, чорт забирай, я сказав «була». Чортова сучка здохла.