Під портретом у газетах розмістили указ.
За плідне колупання в носі та вагомий особистий внесок у вивчення та аналіз шмарклів, постановляю:
Надати мені почесне звання «Наймудрішого та найвидатнішого правителя королівства та всього світу».
Глава II. Суничний Тиждень
Переглянув наступного дня зранку Король свіжі номери газет та подумав: «Ну от тепер, коли на офіційному рівні визнано мої видатні розумові здібності й про це навіть засвідчили в газетах, ніхто більше не зможе насміхатися з мене й називати дурнем». І в цю мить до його вух долинув з під вікна неприємний, глузливий сміх.
— Хі-хі-хі! Ха-ха-ха!
Прислухався Король і чує, що десь далеко, далеко внизу, біля самого підніжжя гори, у місті, на ринковій площі, хтось знову вкрай неввічливо говорить про нього.
— У кого в голові капустяна розсада, тому не дасть розуму й посада! Схоже наш Король зовсім з глузду з’їхав. Тільки несосвітéнний дурень може заявляти про свою мудрість! Краще б він зробив що-небудь путнє.
— Заздріть, заздріть… Це все, на що ви здатні! — вигукнув Король у відкрите вікно. — Вас завидки беруть, що я молодий, сильний, енергійний та успішний! А хто ви? Чого ви досягли?
Розгнівався Король.
«Ну добре», — вирішив він. — «Я зроблю! Я таке зроблю, що ви усе своє жалюгідне життя згадуватиме й будете дякувати мені».
Наказав Король покликати свого головного радника Шахрама Пройдисвітського. Коли той прийшов, Король, наче звір, метався по кабінету із кутка в куток.
— Записуй. Владою, даною мені, наказую…
В радника аж ноги підтялися з переляку.
— Наступний день вважати святковим та вихідним і називати його відтепер завжди Днем Суничного Пудингу.
— Днем? — передчуваючи гарний виторг розхвилювався Пройдисвітський. — Може краще назвати свято Суничним Тижнем?
— Геніально, — погодився Король. — Не дарма я призначив тебе своїм головним радником.
— Радий служити вам, Ваша Величносте.
— Оголошую тебе відповідальним за проведення урочистих заходів. Простеж, аби у всіх цукернях, кав’ярнях, пекарнях та рестораціях королівства було вдосталь суниць.
— Можете не перейматись, все буде зроблено в найкращому вигляді.
— Святкування має завершитися видовищним дійством з акробатами, жонглерами, вогнековтачами, канатохідцями, слонами та феєрверком. І феєрверк має бути таким, щоби в сусідніх королівствах усі поглухли.
— Перепрошую Ваша Величносте, але в скарбниці зараз немає грошей на таке грандіозне дійство.
— Ну то знайди, або я знайду собі іншого головного радника!
— Зроблю все можливе і неможливе, — ображено вклонився Пройдисвітський і зник.
Наступного тижня в усіх цукернях, кав’ярнях, пекарнях та рестораціях королівства частували гостей не лише суничними пудингами, а й суничним мармеладом, парфе, бланманже, щербетом, мусом, оладками та тортами. Суничний тиждень завершився грандіозним видовищем. На вулицях акробати виконували небезпечні трюки, жонглери на дибах жонглювали булавами, вогнековтачі видихали вогонем, канатохідці ходили, балансуючи довгими жердинами, по сталевому тросу над площею, слони вставали на задні кінцівки, а феєрверк був такий, що ніч постала світлішою за день.
Король дивився на все зверху з вікон свого кабінету і залишився задоволений побаченим. «Ось тепер побачимо, хто з нас недотепа», — подумав він.
Глава III. Чарівник
Прокинувся Король наступного дня вранці, позіхнув, потягнувся і в цю мить до його вух долинув з-під вікна неприємний, осудливий гомін.
«Та ну що ще не так? — засмутився Король. — Невдячні! Хіба цілий тиждень всі цукерні, кав’ярні, пекарні та ресторації королівства не пригощали суничними десертами? Хіба не було свята? Акробати не виконували небезпечні трюки, жонглери не жонглювали булавами, вогнековтачі не видихали вогнем, канатохідці не ходили по сталевому тросу над площею, слони не вставали на задні кінцівки, а феєрверк не затьмарив зорі? Що вам ще треба?»