Перший гість
Химернії бажання, слово честі!
Ну, хай сміятись, танцювать, співати…
Але кричать?.. О, люба Фані, кинь,
А то я, далебі, боюсь за нерви…
(Підходять і розглядають портрет).
Анелька
Це, мабуть, та… його та… мельниківна.
Фані
Хоча б єдиним оком глянуть тільки
На неї, на живу… хоч оддалік
Побачити хотіла б я…
Анелька
І я…
Другий гість
Е… м-да…
Анелька
Густаве, покажи!
Вагнер (спалахнувши).
Кого?
Мар'яну? вам?
(Підходить до Фані, вириває в неї
з рук портрет й кидає на етажерку).
Не діждете ніколи!
Анелька (обурено).
Чому ж то так?
Вагнер (п'є).
Тому, що ви не варт.
Самі вже погляди цікаві ваші
Заллють мою чарівну Казку брудом.
Анелька
Ви чуєте, яка принцеса! Пхе!
Як так, то й наплювать! Ото, диви,
Не бачили такого дива… пхе!
Вагнер (п'є).
Мовчи!
Анелька
Боїшся конкурентів ти?
Вагнер (тупає ногою).
Ані словечка більш з продажних уст!
Анелька
Та що ж це, прошу вас?.. Нехай вона,
Мужичка та, святіша од святої,
Але не значить це, що ображати
Нас треба через неї. Подлість це!
Перший гість
Густаве, справді я не пізнаю
Тебе… й не розумію… Чого кипиш?
Фані
А я так добре розумію. Сам ти
Її побачити боїшся.
Вагнер
Що?
Боюсь її?
Фані
Ти дужий, це ми знаєм,
Але…
Вагнер
В житті нікого не боявся.
Фані
Опріч жіночої краси.
Анелька
Авжеж
Боїшся ти, що знову мельниківна
Тебе красою зачарує…
Фані
Так.
Анелька
А та… друга з усім своїм багатством
З-під носу — пурх!
Перший гість (регоче).
Гіпотеза дотепна!
Признайсь, Густаве, що дівчата наші
Не кепські психологи!
Вагнер (б'є кулаком, по столу).
Це дурне!
Гей! хто там є!
Трохим (входить).
Я, пане, тут, до послуг.
Вагнер
Поклич сюди Мар'яну!
Трохим
Зараз, вмить!
(Виходить).
Вагнер (понуро п'є).
Ви задоволені?
Фані (з докором).
Навіщо ти?
Вагнер
Хто хоче йти нехибно до мети,
Повинен вільним бути від усього.
Анелька
Побачимо, який в Густава смак.
Вагнер
Боюся, що осліпнеш.
Анелька
Ов? Невже
Вона така хороша…
Вагнер (з захопленням).
Краща квітка
Степів усіх не в силі дорівнятись
До Казки любої красою. Зорі -
В її очах, рожевий ранок — в лицях,
Уста — кривавих два рубіни, вся -
Веселки блиск, чарівна казка, сон,
Який в житті єдиний сниться раз,
Після якого вже найкраща дійсність
Бридотою гидкою здасться нам.
Анелька
Та де ж ти взяв її, цей самоцвіт?
Вагнер
Де взяв?.. У степу вкрав. Такая квітка
У вільнім лиш степу могла вродитись.
Була чудова ніч. Біля млина
Над річкою пристав я одпочити,
Знесилений за день од спеки й праці.
І там побачив сон: в палкім танку
При сяйві місячнім вона звивалась…
Перший гість (п'є).
То вона
Танцює в тебе? Це цікаво!..
Анелька
Може,
І нам вона тут затанцює?
Вагнер
Вам?
Гаразд, звелю я їй! у всій красі
її вам покажу… Чому не йде?
Гей, хто там є!..
Мар'яна
(входить бліда як смерть, але очі її горять радістю.)
(Хоче кинутись до нього, але, побачивши гостей,
з жахом озирається; із саду лине журний спів сопілки.)
Анелька (регоче).
То це красуня тая? Ха-ха-ха!
Фані
Яка хороша!
Анелька
Що? вона хороша?
Другий гість
(кидає на носа пенсне, підходить ближче до
Мар'яни й з цікавістю розглядає її).
Ні, ні! вона нічого… Очі гарні…
Чому така бліда?
Анелька
Гай-гай, Густаве,
Про смак твій краще я гадала!
Вагнер (осатанівши).
Мовчать, повіє! (До Мар'яни — тупає ногою).
Йди сюди! Ти чуєш?
Марта (виходить наперед).
Вона слаба, мій пане…
Вагнер
А… ти тут,
Проклята відьмо! Так ти доглядаєш?
Кажи: куди красу її ти діла?
Мар'яна (припадає до Марти).
Ходім, ходімо, Марто, — я боюсь…
Вагнер
(підходить, шарпає її за рукав насеред кімнати).
Е, ні, стривай! (До Марти).
А ти іди звідсіль,
Щоб я тебе не бачив більш у себе!
(Марта виходить. Мар'яна стоїть і злякано
озирається.)
Вагнер
Танцюй мені! Та так, як ти колись
Біля млина…
Мар'яна (благаюче).
Пусти мене, Густаве,
Я більш не буду…
Вагнер (тупає ногою).