— Друзі! — махнув рукою гальюнер до вояків. Подумки сказав самому собі: от і настав час розлуки…
Башта крейсера здіймалась над степом, наче стовпчик велетенського сонячного годинника. Тінь від неї показувала на половину шостої.
«Тобі слід забути мене. Повертаю тобі твоє слово. Покохай іншого. Вийди заміж, і нехай ти і твої діти живуть довго та будуть щасливі!» — хотів сказати принцесі гальюнер. Він довго обмірковував ці слова. Весь учорашній день і всю безсонну ніч. А коли нарешті зважився заговорити до неї, то несподівано для самого себе сказав:
— Я повернусь, якщо зостанусь живий. Жди…
З того, як просвітліло її личко, зрозумів: ніяких інших слів не можна було казати їй на прощання.
Проводжати його прийшли не лише мешканці замку, а й місцеві жителі довколишніх поселень. Старт затримали більш, як на три години: запізнилася група фахівців, що її було відряджено обстежити острів дракона. Гальюнер хотів тим часом побути з принцесою, але не зміг: у медвідсіку йому зробили щеплення від рідкісної хвороби. Треба було лежати без руху та ще й дихати спеціальною газовою сумішшю…
Планета віддалялася, відбігала в кутик кормового екрана, перетворюючись поступово то на тенісну кульку, то на горошину, аж поки стала просто яскравою цяткою. По трансляції так, аби чули всі, командир виголосив гальюнерові подяку за мужність та відданість спільній справі. А потім згідно з давньою традицією відзначати день порятунку астронавта із загиблого корабля як день його другого народження запросив на вечерю. Коротко й чітко оповів гальюнерові про стан справ.
Олігархія одержала низку відчутних перемог. Військова присутність Республіки в цій ділянці космосу стала проблематичною. Відбувається перегрупування сил. На республіканських кораблях некомплект екіпажів, прискорені випуски льотних училищ зникають у пожежах бойовищ один за одним. Згідно з інструкцією гальюнерові належить місяць відпустки. Але на крейсері, що прилетів по нього, якраз бракує фахівця такого профілю…
Гальюнер усе зрозумів. Командирові доповів, що відпочинку не потребує.
Він день при дні морочився з до краю зношеним нейтралізаційним обладнанням крейсера і згадував, згадував. Згадував доброго старого короля, його небожа, котрий так зворушливо просив його взяти з собою в міжгалактичні простори й зробити своїм учнем. («Я завжди воюватиму проти зла, пане Гальюнер, ви не пожалкуєте»). Але найчастіше він навертався думкою до принцеси.
«Я вернусь до тебе, я неодмінно вернусь, я ніколи тебе не забуду», — ці слова вимовляв він не раз і не два, як молитву. Та якось умовк на півслові, бо впіймав себе на тому, що насправді в цю мить думає не про принцесу, а про кляту затулку від вакуумного клапана, що на сьомому ярусі, — вона ніяк не хотіла ставати на місце.
Республіканський крейсер рівноприскорено просувався до пункту зустрічі з основними силами своєї ескадри. Всі бортові системи працювали нормально. Самопочуття екіпажу було якнайкраще. А десь на далекій планеті, майже біля самісінького краю космічної безодні залишений ним маяк усе ще посилав у небо слабкі, але добре чутні сигнали…
Ілля ХОМЕНКО, Володимир ФОМЕНКО
ЗАКОН І ПОРЯДОК
(Казка)
— Я хотів якнайліпше! Старався для вас!
Клацнули двері. Брязнули ключі.
Колись він був цілковито нормальний. Бадьорий такий дідусь, товариський… І здоровший за нас із тобою! А як виповнилося вісімсот — наче підмінили! Такі почав коники викидати! От сусіди й не витримали, та що там сусіди, — всім од нього перепадало.
Двоє санітарів повільно простували м'якою доріжкою, що вистеляла коридор. Тьмяні лампи висвітлювали двері палат. Притулок для божевільних чарівників спав хибким, непевним сном, будь-якої миті ладен вибухнути тривожними дзвінками та гупанням ніг.
Світляні кулі — червона, синя, жовта — впливли із замкової шпарини палати № 12 і, сіючи довкіл холодні іскри, закружляли. Молодий санітар з несподіванки зупинився. Літній мгукнув і перетнув утворене кулями коло. З прикрістю ухилився від найменшої, червоної, — та в'юнилася коло самого лиця.
— Це видиво мага-вогневика, — пояснив він. — Сни, що збулися. Він піроманіяк. Коли бачить жовті або червоні сни, то не страшно. А зелених стережися. Одразу клич лікаря.
Біля ординаторської вони розійшлися. Зміна старшого кінчилася, тож він пішов доповісти лікареві про наслідки чергування. А молодший зиркнув через плече — раптом хтось за ним підглядає, — і повернув до відділення наднебезпечних невгамовних чаклунів. Попрямував до того, котрий вигукував, що саме він прагнув добра для всіх. Перед дверима палати санітар зупинився. Зазирнув у вічко.