Коли санітар навідався до чарівника, тому було геть погано.
— Порушили… Переступили… — шепотів старий. — П'ять законів одразу… Бандита відпустили. Брехливі свідчення дали… Хабара власникові телевізійної станції підсунули, щоб гарну передачу про цього мерзотника, цього вимагача зробив.
Чарівника тіпало, мов у пропасниці. Пігулка аспірину підстрибувала на тумбочці у такт із його тремтінням. Санітар міг побитися об заклад: телевізора у відділенні для буйних чаклунів не було. Довідатися про те, що трапилося з Бугаєвим, пацієнт не міг анізвідки.
Однак маг про це знав.
— Він такий божевільний, як я або ви, — висловив свої сумніви молодий санітар літньому колезі. — Просто він відчуває те, що прості люди відчувати не здатні. І хоче нам допомогти, допомогти розібратися з тим, що ми самі ж і вигадали. Із законами.
— Ти так вважаєш? Так знай: він найнебезпечніший псих з-поміж усіх, що тут лежать!
— Але чому! Що він такого натворив?
— А оце й натворив. Використав свою магічну силу і владу для боротьби з порушеннями закону.
— То що в цьому поганого?
— Молодий ти ще, дурненький. Нічого в житті не тямиш.
… Санітар ще і ще розмовляв із чарівником. Той ні про що не просив його. Вичікував, коли юнак самотужки дійде якогось рішення. І та мить настала.
— Чому ви не вдаєтеся по допомогу до своїх джинів? — поспитав якось юнак, вислухавши розповідь старого про те, яких прикрощів зазнають люди віддаленої місцевості од губернатора. Той злочинно переступав всі закони. — Чому? До мага з дванадцятої палати його духи проникають безперешкодно. І він завжди учворює якусь капость. Учора, приміром, замінив у душовій воду на гас.
— Він несповна розуму. Духи в нього — такі ж самі. А мої джини — цілком нормальні істоти. Повсякчас, коли я прошу їх покласти край якомусь беззаконню, вони приходять на мій поклик. А біля воріт їх зустрічає лікар. Пояснює, що я тяжко хворію. І джини йдуть собі геть. Самі поміркуйте, хто при здоровому глузді та ясній пам'яті виконуватиме прохання божевільця? Ні, допоки я тут — нічого вдіяти не зможу. Нічого. А схоже, що я звідси не вийду ніколи. Борше випустять мага-вогневика. Адже я — не гангстер Бугаєв, сподіваюсь, ви це втямили. Нема в мене золотого відмикача, що вмів долати будь-які замки…
Санітарові не коштувало великих зусиль роздобути запасний ключ од чарівникової палати. Трохи складніше було впоратися із сигналізацією. Та все ж одного чудового ранку клініка для душевнохворих чарівників сповнилася гупанням, запізнілим безнастанним дзвонінням, криком та галасом, що зрідка супроводжували тут зникнення найнебезпечніших невиліковних пацієнтів.
— Треба давати дьору, — старший санітар похапцем кидав речі в дорожню валізу. — Серце мов чуло, що цим усе закінчиться.
— Тікати? З лікарні?
— З країни цієї забиратися треба, втямив? Тут тепер таке завариться. Цього діда й минулого разу ледве запроторили сюди. А досі він помудрішав, просто так у руки не дасться…
— Але чому? Чому ми маємо боятися чарівника, який хоче одного: щоб усі дотримувалися законів? Ми ж бо самі склали ці правила, отож і повинні виконувати їх, так?
Старший санітар виразно глянув на молодшого. Але нічого не сказав. Молодий санітар вийшов на вулицю. У повітрі вчувалися терпкі пахощі осені. Зі столітніх дубів довкола лікарні осипалося листя. Невідь чому санітарові здавалося, що оскільки чарівник опинився на волі, то щось неодмінно має змінитися. Але поки ніяких перемін не сталося. А втім, думалось йому, це не так. Просто переміни, які відбуваються з розумінням таких делікатних понять, як справедливість, закон і порядок, глибокі, але невидимі. Їх не відчуєш одразу, як хвилю жару від вогнедишного дракона. Санітар ладен був пошкодувати, що не володів чутливістю чарівника і, отже, не дано йому осягнути суть того, що відбувається. (У тому, що зараз відбуваються значущі й серйозні переміни, юнак сумніву не мав).
Що ж, головне, він учинив, як веліло сумління, і не так уже й важливо, чи позначиться цей результат на ньому особисто. Вагоміше інше; закони, що досі були мовчазними та беззахисними прислужниками людей, наче здатлива глина в негідних руках, тепер набудуть залізної непохитності та могутньої сили.
… Поліцейський транспорт повільно спустився з небес на точно відведену для нього стоянку. Два гінкі джини у формі кримінальної поліції підійшли до санітара й назвала його на ім'я.