РОЗДІЛ XI
Не треба!
Вони сиділи на сходах біля горища.
А у горищних дверях стояв усміхнений кругловидий дядечко.
— Ну, так що для вас ще зробити?
Першим отямився Грайлик.
— Не треба! — відчайдушно вигукнув він.
— Не треба! Не треба! Не треба! — закричали всі.
І тут на сходах з’явилася двірничка.
— А що тут робиться, йолі-палі? — грізно вигукнула вона і посунула до дядечка. — Ви хто такий? Чого дітей мені лякаєте?! От я зараз міліцію викличу!
Кругловидий дядечко враз перестав усміхатися, позадкував-позадкував і несподівано зник, наче й не було.
А всі дитиндівці сипонули сходами вниз на вулицю, де сяяло сонце, галасливо щебетали пташки і весело стрибали по калюжах сонячні зайчики.
Але ніякий чародій не мав до цього аніякісінького відношення.
Просто надворі перехмарилося, і визирнуло сонце.