Мабуть у нього з’їде дах
Як побаче свою наречену.
Знову всім зробилось смішно.
Тільки жабці геть не втішно.
– Що мене чекає
Може нове яке лихо
Знову спіткає.
Може з’їсть делікатесом,
В зубах не застрягну?
Так хотіла будь принцесой,
А стану сніданням.
Ой навіщо, аби ж знати,
Мені ці пригоди?
Захотілось тіло мати
Другої породи.
Чи то жабой так погано
Бути на болоті?
Мух ловити ранком рано
Співати в когорті.
Хай можливо я не гарна
Але серед своїх
Я була найперша панна
Не якась ізгоя.
Мене сватать припливали
Із столичного болота
Та тумаків їм надавала
Місцева гопота.
– Ба! та що за замок це такий?
Серед лісу в хащах?
Величавий і стрункий
Фігури, розписи на баштах.
Кована металом брама.
Огорожа з камня
В скляному домику охрана
Проводить шахматне змагання.
– Гей охорона пропусти
Тут наречена і свати.
Алея мощена бруківкой
Дуби зелені по краю
А між дубами дивні квіти
Стрибає жаба як в раю.
Піднялись вони на ганок
Зайшли в замок.
Жаба глянула й присіла
Боже як красиво.
Жила в болоті і не знала
Що є на світі така зала
Щось подібне правда мала
На фото з модного журналу.
На стелі розпис небесами
Широкі вікна вітражами
На стінах в рамах гобелени
Мабуть коштують шалено
І мармур скрізь на стінах, долі
А по кутках Венери голі.
– Та що ти наче омертвіла
Ану прийди до тями
Неначе сорок днів сиділа
У мисливській ямі!
Оговтайся, причепурися
Це все-таки твоє весілля
А ти така зелено лиця
Як на весні болотне зілля.
Ось, уже мені здається
Сюди підходить наш володар
Коли він вдосталь насміється
За тебе візьметься наш повар.
А я вас залишаю на цю мить
Бажаю вам кохання, хай щастить.
Почула жаба, десь щось грюка
І раптом ба. На пів павук на пів зміюка
Звідки не візьмись
Перед очима появивсь.
Навіть в самих гнітючих кошмарах
В самих трагічних оповіданнях
Було не збагненне чудовисько те
Лахмате, рогате, ікласте, гидке
Розставивши лапи, грізно стояло
І хвостом як у змія махало.
– Давно тебе чекав я жаба
Можливо вже зо триста літ
А ти я бачу зустрічі не рада
Чи я для тебе уже дід?
Чи ти можливо парубка хотіла
Так ти й сама не дівка біла.
Така от будемо ми пара -
Чудовисько і жаба.
Поволі жабеня прийшло до тями
– Шукала я чудовисько одне…
Щоб те…
Доткнулось поцілунком
До мене…
Щоб я… красуньой стала…
Але,..
Я не чекала…
Що це…
Чудовисько лісне..
Таке гидотне і бридке
Мені ви звісно вибачайте
Та я піду не проводжайте.
І обережно жабеня
Двері задки відчиня
Та раптом двері самі гуп
зачинились не здвигнуть
– Е ні панянко зачекай
Ти попала у той край
Де коли, куди іти
Вирішуєш не ти …
Три сотні літ тому назад
Провиділа гадалка
Мені дружиной має стать -
Дівчина русалка.
І побачу я її
В перший раз як жабу
Поцілую, і тоді
Згуляємо з русалкой свадьбу
– Ні, ні, ні.
Пане пробачайте
Я дурна і не путяща
Курю, п’ю, гуляща
До роботи геть ледаща
Тай пройдоха, та ще.
Ну навіщо вам така?
Пане, жаба я не та.
Ну, яка русалка з мене
Щоб оце бридке, зелене
В одну мить красуньой стало
Та буде вічності замало.
Почекайте іще трохи
Можливо через сотню років
Вам зустрінеться та жаба
Що одружитись буде рада.
Стане вам дружина гарна
Привітна, лагідна, кохана
Будете у двох щасливі
Навіки разом, до поки живі.
А я до свого краю почвалаю
Справи не завершені там маю
Щось до суду викликають.
І по суботах в казино я граю.
Так що пробачайте і не проводжайте.
– Ну що ж можливо твоя правда.
Насильно милим я тобі не стану.
Нехай тебе проводить моя варта
А я на іншу жабу зачекаю.
А на дорогу може чаю
Бо не з нашого звичаю
Тебе відправити додому
Втомлену, одну, голодну.
Що про мене скажуть в лiсi
Як дізнаються про те
Що не давши відпочити i поїсти
Відпустив тебе?
Жаба знизивши плечима.
-Згода, також буду чемна
Не відмовлюсь я від чаю
І від печення.
Ваша правда, маю втому.
Відпочину і потому
Помандрую я додому.
– От і добре, файная панянко!
То запрошую до столу!
Гей прислуга чаю склянку!
А мені бурбону!
Та солодощів побільше
Щоб аж стіл ломився!
І давай що є найліпше
Та хуткіше, не баріться!