Канре стовбичила біля дверей, вгамовуючи тремтіння в ногах.
Обоє мовчали. Дівчина хотіла заспокоїти себе звичним методом і полічити фігури на килимі, але в залі було надто темно.
— Знаю, що тут так ведеться, — сказав Жаррак першим. — Але мене мов заціпило… Тітонька каже: то все виховання. Знаєш, я прожив багато років у материному маєтку неподалік Альтесштадта. Лазив по деревах із дітьми кухарки. Коли ми розбивали лікті й коліна, на них однаково виступала кров. Це згодом мені сказали, що моя кров — священна. Що всі повинні дивитися донизу, коли я зайду до зали. Що я можу… — маестр осікся й замовк.
— Так ведеться, — відказала Канре, сторожко спостерігаючи за Жарраком: раптова добрість чаротворця може обернутися найгіршою злістю. Особливо добрість, котра дісталася ні за що.
— Отож ти хотіла й того, що мало далі статися — з отим Кламансом? — спитав він і раптом гаркнув: — Та подивися вже на мене!
Канре відступила до дверей і вперлася в них спиною. Жаррак лякав її. Він поводився неправильно. І все погано для неї закінчиться — дівчина усвідомлювала це, як і причини смерті своїх сестер. Чаротворець може робити все, що забажає. Говорити все, що забажає. Бажати все… й отримувати.
Вона — ні.
— Мені заборонено дивитися в очі високорідних, — відповіла Канре. — За винятком моментів, коли… коли їх цікавить моє тіло.
— Мені байдуже твоє тіло, — жаско відрубав Жаррак. — Я вже бачив у цьому житті все, що…
Він затнувся, не договорив, проте його руки метнулися вгору, мовби в німому благанні до святих, які мали б щось пояснити, поставити на місце. Але вони мовчали. Святі завжди мовчать.
— Маестре, я дуже вдячна вам за допомогу, — видушила Канре з себе, сподіваючись, що заспокоїть Преста.
— Чергова брехня. Ви завжди дякуєте за добрість. Коли вас карають, коли принижують — ви тільки дякуєте чи вибачаєтесь. Нічого справжнього.
Канре не витримала. Упала на коліна та опустила голову до підлоги. Це було так природно: прохати вибачення, навіть коли не усвідомлюєш провини, просити милості, бо тільки так і можна. У думках її гарячково промайнули всі страшні історії про чаротворців та їхнє узаконене божевілля. Про те, як один маестр спопелив слуг у своєму домі, щоб випробувати новий бойовий чар. Як господиня зняла шкіру зі служки, коли та не почистила від ворсистої шкірки суланнські персики до столу. Як, як, як… Історій було надто багато. Хай навіть половина з них — казки. Може, і цей ось…
— Припини, — натомлено видихнув маестр. — Підведися.
Канре заворушилася повільно, думаючи, як, у біса, вона повинна поводитися, щоб не прогнівити оцього шаленця?
Маестр підійшов. На підлозі простяглася його видовжена тінь у смузі місячного світла. Пальці зімкнулися біля ліктів Канре.
— Очі на мене.
Цього разу вона послухалась.
Жаррак торкнувся її губ з несподіваним напором. Швидко відсторонився — мовби обпекло.
— Тільки так? — спитав.
Дівчина мовчала.
— Тільки так? — перепитав чаротворець.
— Як ви того бажаєте, маестре, — вишепотіла Канре.
Бо а чого ж він іще хотів? Вони не в рівних умовах, аби ставити такі питання. Забажає вона його відштовхнути — і поплатиться. Забажає вона його — і поплатиться ще гірше.
Юнак невесело розсміявся.
— Я волів би, щоб ти сказала правду, не думаючи про нашу відмінність. Щойно, в коридорі — даремно я втрутився?
— Ні. Не даремно. Але так само, як ви відмовилися порушувати закони Франу про бойовий чар, я не порушуватиму правил своєї роботи. З тієї причини, що вона мені необхідна. З тієї причини, що…
«Могутній чаротворець стратив мою найдорожчу, найріднішу людину, коли вона не догодила йому, і я боюся вас усіх гірше, ніж клятої синьки. А тебе боюсь особливо. Робиш, що заманеться, а я не знаю, що маю чинити згідно з твоїми химерними поглядами. Так бути не повинно, бо це зле скінчиться, юначе з крижаними очима».
— Тоді не порушуймо правил. — Жаррак відпустив її та заусміхався, як звично. — Не порушуймо їх, доки не стане очевидно, що деякі правила не мають сили… А тепер мені необхідна твоя допомога.
— Слухаю вас, маестре.
— Вино. Треба залити мій вихідний костюм вином. Тітонька згадувала, що в Кламанса довгий язик. Мабуть, уже половина гостей почули, як я пообіцяв тобі прочуханку. Варто підстрахуватися й мати «сліди злочину».
Канре вагалася кілька секунд, але напруга відступила, й роздуми кинулися в потрібному напрямку.