Выбрать главу

Урочисто-святковий характер небаченої доти на Русі будівлі безперечно справляв на вчорашніх язичників велике враження, сприяв утвердженню християнства.

Перший кам’яний храм Київської Русі став останнім оплотом героїчних захисників Києва в грудневі дні 1240 р. Літописець повідомляє, що від великої кількості людей, які збіглися на хори, склепіння не витримали і обвалилися. Думається, що справжньою причиною руйнування Десятинної церкви були монголо-татарські стінобитні машини.

Новий етап розвитку монументальної архітектури на Русі репрезентують насамперед будівлі ансамблю “міста Ярослава” в Києві. Якщо побудовані за Володимира Святославича кам’яні споруди витримані у візантійських традиціях, то вже за Ярослава Мудрого давньоруське зодчество набуває і чітко виявлених національних рис. Це засвідчує такий шедевр архітектури першої половини XI ст., як Софійський собор (1037). Величні і гармонійні архітектурні форми, урочисто-святкове внутрішнє опорядження викликали захоплення сучасників. Митрополит Іларіон — свідок будівництва і завершення Софії, писав: “Церкви дивна и славна всѣмъ округъниимъ странамъ, яко же ина не обращется въ всемь полунощи земнѣѣмь от въстока до запада”[668].

У цій видатній пам’ятці закарбовані досягнення візантійської середньовічної культури, пропущені крізь свідомість руської людини і одухотворені її гуманістичним світосприйняттям. Враження, яке справляє собор на людину наших днів, з винятковою точністю і образністю висловив Б.Д. Греков: “Переступивши поріг Софії, ви одразу потрапляєте під владу її грандіозності і блиску. Величні розміри внутрішнього простору, розкішні мозаїки і фрески підкорюють нас своєю досконалістю, перш ніж ви встигнете вдивитись і вдуматись в усі деталі і зрозуміти все те, що хотіли сказати творці цього найбільшого витвору архітектури і живопису”[669].

Видатна пам’ятка світового зодчества — Софія Київська — давно вже стала об’єктом дослідження істориків, археологів, мистецтвознавців, істориків архітектури, епіграфістів. Кожна нова книга чи стаття про неї викликає великий інтерес не тільки у спеціалістів, але й широкої громадськості. Розкопуючи давні підлоги храму, розчищаючи фрески, розшифровуючи написи на стінах, розгадуючи зміст композицій, дослідники проникають у світ незнаного, у світ невідомих зодчих і художників, творінням рук яких ми сьогодні милуємось і гордимося.

Софія Київська являла собою величезну п’ятинефну хрестовокупольну споруду з 13 куполами, оточену з північного, західного і південного боків двома рядами відкритих галерей. Із заходу, між зовнішніми галереями, до собору було прибудовано дві башти, широкі гвинтові сходи яких вели на церковні хори, або полаті.

Архітектура Софії носила урочисто-святковий характер. В екстер’єрі це підкреслювалося ритмом різномасштабних елементів — від аркад відкритих галерей до високого центрального купола, який вінчав пірамідальну композицію будівлі, в інтер’єрі — об’ємно-просторовим вирішенням. Напівзатемнені бокові анфілади першого ярусу ніби переростали у високі двоповерхові аркади центральної частини храму, над якими розкривався підкупольний простір, яскраво освітлений 12-ма вікнами барабана.

Софія Новгородська. Сучасний вигляд

В архітектурно-художньому вирішенні Софії особливу роль відігравало внутрішнє опорядження. Розмаїття мозаїк, фресок, що покривали стіни, стовпи, арки, підкупольний простір, відкоси віконних прорізів, вражали красою, величезним світом образів — і не лише релігійних, а й світських. На південній і північній стінах центрального нефу знаходились зображення сім’ї Ярослава Мудрого, на західній (що обвалилась) — портрет самого засновника Софії. На баштах зображено сцени полювання, приборкання диких коней, вже згадувані дійства скоморохів, музикантів, танцюристів.

Особливий інтерес викликають фрески, які розповідають про візит Ольги до Константинополя, прийом її візантійським імператором, відвідання іподрому.

вернуться

668

Розов Н.Н. Синодальный список сочинений Илариона — русского писателя XI в. — С.168.

вернуться

669

Греков Б.Д. Киевская Русь. — С.373.