Оранта. Мозаїчне зображення в апсиді центрального вівтаря Софійського собору в Києві
У Південній Русі в XII ст. набули значного розвитку київська, чернігівська і переяславська архітектурні школи, об’єднані єдиним стильовим напрямом. Характерними пам’ятками цього періоду є храм Федорівського монастиря (1131), церква Богородиці Пирогощі (1132) на Подолі, Кирилівська (1146) і Василівська (1183) церкви у Києві, Юр’ївська (1144) у Каневі, Борисоглібський (1128) і Успенський (40-ві роки XII ст.) храми в Чернігові. Їх об’єднує спільна конструктивна схема, характер архітектурного вирішення фасадів. Будівлі розчленовані пілястрами з напівколонками, декоровані аркатурними поясами, хрестами і нішами. Інтер’єри розписані фресками.
Успенський собор Печерського монастиря. XI ст. Реконструкція
На окрему увагу заслуговує Борисоглібський храм Чернігова[671]. Він шестистовпний, одноглавий, прикрашений пілястрами з напівколонами і аркатурними поясами, розписаний фресками. Виділяють його серед інших насамперед капітелі і кутові камені порталу, виготовлені з вапняку. Вони мають оригінальну різьбу, в якій поєднані зображення фантастичних звірів і плетиво рослинного орнаменту. За характером зображення чернігівські капітелі перегукуються з білокам’яною різьбою Володимиро-Суздальської Русі і Галичини, різьбою по дереву Новгорода.
Галицькі монументальні будівлі повністю зведені із каменю — світло-сірого вапняку. За Ярослава Осмомисла формується князівський двір, до складу якого входив білокам’яний Успенський собор (1157), палац та інші будівлі. Центральний храм Галича не зберігся до наших днів. Про його архітектуру певною мірою можна судити на основі церкви св.Пантелеймона (близько 1200 р.). Вона тринефна, чотиристовпна, побудована із блоків вапняку, добре підігнаних один до одного. Апсиди розчленовані напівколонами з капітелями корінфського ордера. Над ними проходить аркатурний пояс. Цікаві так звані перспективні портали церкви, заглиблені в товщу стіни і прикрашені романською різьбою. Західний — центральний — портал оздоблений колонками з корінфськими капітелями. Білокам’яні храми будували також і в інших містах Галичини. Із літопису дізнаємось, що в Холмі місцевим зодчим і різьбярем Авдієм була зведена церква св.Іоанна. її фасади прикрашали скульптурні маски, розписи фарбами, позолота, у вікнах поставлені вітражі, так звані “римские стекла”.
Успенський собор у Володимирі-на-Клязьмі. XII ст. Реконструкція М.М. Вороніна
В кінці XII — на початку XIII ст. монументальна архітектура Русі розвивалася шляхом ускладнення зовнішніх форм. Будівлі цього часу мають висотні композиції, нагадують башти. Особливу увагу архітектори приділяли профільованим пілястрам, вертикальні лінії яких надають храмам незвичайної стрункості, а також порталам, складний і розвинутий профіль яких добре поєднується з пілястрами. В цих елементах, можливо, виявився вплив давньоруської дерев’яної архітектури.
У цей час з’явилися храми Трьохсвятительський (1189) у Києві, св.Василія (1190) в Овручі, Апостолів (1197) у Білгороді. Можливо, що будівничим, принаймні одним із них, був знаменитий київський архітектор Петро Мілоніг, який працював при дворі великого київського князя Рюрика Ростиславича. Він особливо прославився зведенням складної гідротехнічної споруди, яка мала запобігти руйнуванню дніпровськими водами церкви св. Михаїла Видубицького монастиря. Захоплений опис цієї події дав літописець Мойсей: “Заложи стѣну камену подъ церковью святого Михаила у Днѣпра, иже на Видубичи. Они же мнозѣ не дерьзьнуша помыслити отъ древнихъ... Изобрѣтѣ бо подобна дѣлу художника”[672].
Новий архітектурний стиль найбільш виразно проявився у П’ятницькій церкві (початок ХІІІ ст.) Чернігова[673]. Це чотиристовпна баштоподібна споруда з трилопастевим стрільчастим завершенням. Всі фасади розчленовані складнопрофільованими пілястрами, аркатурними поясами, поребриком, нішами. Перспективні портали церкви заглиблені в товщу стін. Всередині вона була розписана фресками, мала майолікові підлоги.
Придніпровський архітектурний стиль кінця XII — початку ХІІІ ст. справив помітний вплив на архітектуру Смоленська, Полоцька, інших центрів Русі. Як вважає Ю.С. Асеев, новий стильовий напрям еквівалентний західноєвропейській готиці[674].