В оточенні кількох озброєних охоронців, якими керували колишній генерал Максимус і поставний молодик Леонід, він зійшов з трибуни до зали і підійшов до дітей-міністрів, які налякано тулилися до стін:
— Стосовно цих, з дозволу сказати, колишніх керівників держави ми прийняли таке рішення: враховуючи їхні численні злочини перед народом, ми засуджуємо їх до кількаденного перебування перед Безбарвним Екраном. Головуючого і тих, кого вони називають Великими Керманичами, вирішено довічно ув’язнити у Зоні Мороку. Сподіваюся, невдоволених таким, доволі гуманним з нашого боку, рішенням не знайдеться.
Потім він повернувся і підійшов до Івана та його друзів, які все ще сиділи на підлозі та вражено спостерігали за тим, що відбувається навколо.
— Я і все, тепер уже колишнє, підпілля, враховуючи ваші неоціненні заслуги перед новою владою і нашою країною, пропонуємо тобі, Іване, обійняти одну з провідних посад у новому уряді. Яку — ти можеш обрати сам. Твоїм друзям також надається можливість обрати собі будь-які державні посади. Пані Софії це теж стосується, — Рем злегка вклонився перед Софією, затримавши довше на ній свій похмурий погляд. — То якою буде ваша відповідь?
— Я не зовсім розумію, що тут відбувається… — встав з підлоги і сміливо подивився в очі Рему Іван, — Ми думали, що країною весь цей час заправляв зловісний і тиранічний режим якихось маніяків, а виявляється, усім цим керувала купка дітлахів. Як можна засуджувати їх до тих покарань, які вони застосовували для інших постраждалих від цього беззаконня? Вони ж іще діти!
— Так, вони діти. Але це саме вони заборонили казки, переслідували, катували, знищували казкарів і навіть тих, хто просто любив казки, — Рем знову підійшов до маленьких міністрів і притягнув до себе першого, хто потрапив під руку. — Хіба це діти? Вони здаються маленькими лише на перший погляд. Насправді, вони зовсім не такі милі й безпечні. Казка була їм більше не потрібна, бо вона робила їх слабкими, довірливими, тендітними і добрими. А вони прагнули іншого! Вони хотіли раз і назавжди позбутися свого дитинства. Тому що дитинство, дорослішання, поступове пізнавання життя — це довгий, важкий, складний і небезпечний шлях до правди, це вистраждане пізнання себе і навколишнього світу, це болісні пошуки істини, це емоції, переживання, почуття. Правда, боротьба, дружба, страждання, взаємодопомога, надія, любов, мрії — все це виявляється зайвим, коли прагнеш абсолютної влади, коли хочеш стати всесильним. Якщо ти мрієш, значить, віриш у казку, а отже, можеш бути потенційно слабким. Коли ти маєш казку в душі, ти приречений все життя відчувати радість і мріяти, ти вмієш любити, вмієш прощати, вмієш довіряти і довірятись. Ти володієш небаченою силою! Але це сила добра. А добро не може бути абсолютною владою. Добро і влада, взагалі, несумісні. Хто прагне влади, змушений назавжди попрощатися з добром. Там, де є влада, казка неприпустима.
— Виходить, ти також проти казки? Адже ти щойно оголосив себе новою владою.
— Важливим є тільки те, що турбує тебе саме зараз. І якраз зараз, у цей момент, я не проти казки, навпаки! Ми залюбки повернемо її до людей, адже вони повинні усвідомити, що на зміну поганому режиму прийшла абсолютно інша, добра влада, яка турбується про народ і захищає, перш за все, його інтереси. Люди повинні повірити у неї, полюбити її, довіритись їй. Вони мають засвоїти, що все, що зробить надалі ця нова влада, покликано поліпшити їхнє життя. Те, що раніше заборонялося, тепер буде дозволено! Те, за що раніше карали, тепер може бути привілеєм. Вони хочуть повернути казки, то вони їх отримають! Але це будуть зовсім нові казки. Ми перепишемо, оновимо, змінимо їх так, як потрібно нам. Ми впишемо у них наші імена, народ отримає нових героїв, нову історію, нову віру. А з часом зміниться й народ. Він стане саме таким, який нам потрібен і яким ми зможемо керувати без будь-яких зусиль. Усе справедливо — ми влаштовуємо одне одного, а що ще потрібно для досягнення абсолютної гармонії?
— Але ти забув, що казка — це душа. А душу не можна переписати чи змінити.
— Маячня! Ми станемо авторами і власниками всіх казок. Ти і я! Я і ти! Ми керуватимемо людськими душами, як нам заманеться, ми володарюватимемо над їхніми мріями, ми направлятимемо їхні думки, бажання і почуття. Ми станемо новими богами цього світу! Погоджуйся, славетний Іване-Казкарю, і ти матимеш разом зі мною абсолютну владу над світом і людьми.