— Ні, я його ненавиджу.
На наступний день їх розсадили. Новим сусідом Джійон став найвищий у класі хлопець, який через свій зріст завжди сидів сам за останньою партою. З ним вони жодного разу не сварилися.
У третьому класі вони почали двічі на тиждень обідати в школі, і для Джійон, яка їла дуже повільно, це стало справжньою каторгою. Їхня початкова школа була однією з перших, яка почала впроваджувати систему шкільних обідів. Школа могла похвалитися новісінькими чистими кухнею та їдальнею. Під час обідньої перерви школярі ставали у чергу та заходили в їдальню за номерами. Оскільки місця було недостатньо, учні повинні були швиденько їсти, щоб звільнити місце однокласникам.
Учні, які справлялися зі своєю порцією, бігли гратися на шкільний майданчик, а Джійон у той час сиділа, набивши рот рисом і намагаючись пошвидше його прожувати. Найважче їй було з класним керівником у третьому класі, який не дозволяв брати менші порції, але в той же час гнівався, якщо хтось не доїдав усе, що було на тарілці. За п’ять хвилин до кінця обідньої перерви він починав обходити їдальню і квапив та кричав на тих, хто все ще їв свій обід. При цьому він стукав ложкою по столу, рис ставав переляканим дітям посеред горла, і вони намагалися проковтнути його, наче таблетку, запиваючи водою.
У Джійон був тридцятий порядковий номер із сорока дев’яти в її класі. У кожного учня класу був номер, який призначався відповідно до місяця народження, при тому у хлопців були номери з першого по двадцять сьомий, а у дівчат — із двадцять восьмого по сорок дев’ятий. Джійон народилася у квітні, тому її номер був одним із перших серед дівчат. Ті ж дівчата, які народилися у пізніші місяці, були змушені чекати, поки учні, номери яких передували їхнім, з’їдять свій обід. Саме тому найчастіше вчитель кричав саме на дівчат, адже вони їли останніми.
У той день настрій у вчителя був дуже паскудний. Він уже встиг покарати весь клас за те, що чергові погано витерли дошку. Після того він неочікувано влаштував перевірку нігтів та чистоти рук, через що Джійон довелося у паніці швидко стригти нігті, тримаючи руки під партою. Учні, яким завжди доводилося їсти в останню чергу, помітивши настрій класного керівника, запихали у себе обід так швидко, як могли, але той все одно підганяв їх, грюкаючи кулаком по столу з такою силою, що їжа на підносах аж підскакувала. Декілька учениць розплакались, сидячи з набитим рисом ротом. Так сталося, що в цей день усі ті, хто розплакався під час обіду, затримались після уроків, щоб поприбирати у класі. Обмінявшись поглядами, жестами та короткими фразами, вони домовилися зустрітися після школи на ринку Йонгджін, у ресторанчику «Бабусині токпоккі[11]».
Щойно школярки зустрілися, навперебій почали жалітися одна одній:
— Він просто зриває злість на нас. Із самого ранку кричав ні за що.
— Саме так! Ти правду кажеш! — погоджувалися подруги.
— Чим більше він кричить і підганяє, тим важче стає їсти, кусок в горло не лізе! — додавала інша.
— Ми ж не спеціально їмо повільніше, не робимо це йому на зло, ми просто так звикли їсти, за що на нас так кричати? — підкидала третя.
Джійон була з ними згодна. У цій ситуації вчитель повівся недобре. Вона не могла точно виразити словами, у чому ж саме він поводився неправильно, але відчувала, що поведінка класного керівника засмучує її. Джійон не звикла висловлювати свою думку, тому вона просто мовчки кивала, погоджуючись із тим, що кажуть інші. Її однокласниця Юна, яка теж сиділа весь час мовчки, раптом вставила:
— Проблема в тому, що це просто нечесно, — і пояснила. — Ми постійно обідаємо відповідно до наших порядкових номерів, а це нечесно. Ми повинні попросити, щоб нам поміняли номери.
Джійон спочатку розхвилювалась: це вони мають вчителя просити? Чи вони взагалі мають право щось таке казати вчителю? Та подумавши, сама себе заспокоїла — якщо хтось із них і може таке просити, то це Юна. Вона була відмінницею, а її мама була головою батьківського комітету. Тому в п’ятницю, під час класної години, Юна підняла руку і сказала на весь клас:
11
Токпоккі — страва з галушок, зроблених із рисового тіста, які готуються у соусі із гострого перцю — кочхуджан (прим. перекладача).