Заливаючись потом, Кім Джійон лежала під ковдрою, хоча дихати ставало все важче. Вона боялася, що хтось її помітить і що винною у цій ситуації буде вона. Лише тоді, коли хлопці вийшли і в кімнаті стало тихо, Джійон насмілилась вилізти з-під ковдри і повернутися у кімнату дівчат.
Після всього почутого Джійон до ранку не могла заснути. Наступного дня вона, прогулюючись територією бази, зустріла того самого хлопця:
— Що це в тебе очі такі червоні? — спитав він спокійно та привітно, як і завжди. — Погано спалося?
Кім Джійон дуже хотілося відповісти: «А жуйки не сплять!», але вона вчасно прикусила язик і просто промовчала.
На зимових канікулах на третьому курсі Кім Джійон почала серйозно готуватися до пошуку роботи. Насамперед вона перездала ті предмети, які завалила на першому курсі, щоб підняти середній бал атестата. Крім того, вона декілька разів перездавала екзамен з англійської мови TOEIC, кожного разу отримуючи все кращу і кращу оцінку. Та незважаючи на ці успіхи, Джійон не переставала хвилюватися. Вона вирішила будувати кар’єру в сфері реклами та маркетингу і намагалася знайти вакансії на стажування у відповідних компаніях, але це було непросто. Зазвичай, компанії повідомляли про пошук інтернів відповідні факультети, а оскільки Джійон не була студентом факультету реклами, вона не могла розраховувати на цю інформацію.
У вільний від занять в університеті час Кім Джійон ходила на уроки у районний культурний центр. Вона це робила не так заради отримання нових знань, як заради нових корисних знайомств. Джійон навіть вдалося організувати щось на зразок навчальної групи із новими знайомими з культурного центру. Спочатку їх було тільки троє, потім то один, то другий учасник почали приводити своїх друзів, і врешті зібралося семеро людей. Одна з дівчат, як виявилося, навчалася на кафедрі менеджменту у тому ж університеті, що й Джійон. Її звали Юн Хеджін, вона була на рік старшою за Джійон, але навчалася з нею на одній паралелі, бо колись завалила випускні іспити. Їй довелося чекати цілий рік, щоб перездати екзамен і отримати оцінку, з якою Хеджін змогла вступити в омріяний університет. Незважаючи на різницю у віці, Хеджін дозволила Кім Джійон звертатися до неї на «ти» і називати її на ім’я[18].
Члени групи обмінювалися корисною інформацією про вакансії, разом складали резюме і автобіографії. Вони брали участь у тестуванні нової продукції для компаній, волонтерили, подавали заявки на стажування. Кім Джійон удвох з Юн Хеджін взяли участь у декількох конкурсах і навіть виграли призові місця у конкурсі від місцевої адміністрації, а також декількох студентських конкурсах.
У процесі написання заявок та підготовки до інтерв’ю Джійон не сильно хвилювалася. Вона думала так — якщо їй трапиться компанія, філософія якої не суперечитиме її власним переконанням і яка буде пропонувати вакансію на ту посаду, яку хотіла би обіймати Джійон, вона обов’язково прийме пропозицію від них, навіть якщо це буде якась невелика і не дуже відома компанія. Голову Юн Хеджін тривожили песимістичні думки. За всіма пунктами Хеджін була сильнішим кандидатом — мала вищі оцінки за навчання в університеті і за TOEIC, декілька сертифікатів, що засвідчували володіння різноманітними офісними комп’ютерними програмами, та й її спеціальність — менеджмент — була такою, якій часто віддавали перевагу на співбесідах. Незважаючи на все це, Хеджін постійно казала, що не впевнена, чи вдасться їй влаштуватися на роботу не те що у солідну корпорацію, а хоча б у таку компанію, де принаймні зарплату платитимуть вчасно.
— Хеджін, чому ти таке кажеш? — питала її Кім Джійон.
— Наш університет не належить до трійки найкращих університетів Кореї, цим все сказано.
— Та перестань, ти ж була на ярмарках вакансій, на них часто приходять випускники нашого університету, і всі вони працюють у чудових компаніях.
— Якщо ти не помітила, вони всі — хлопці. Скількох дівчат ти бачила на цих ярмарках?
І в той момент у Джійон мов пелена з очей спала — вона зрозуміла, що Хеджін каже правду. Джійон не пропустила ні однієї ярмарки вакансій, ні однієї зустрічі з випускниками за всі чотири роки навчання в університеті, і вона справді не пригадувала, що бачила там дівчат-випускниць. За результатами опитування, близько 100 компаній одним із сайтів з пошуку роботи у 2005 році — якраз коли Джійон закінчувала університет — показник працевлаштування жінок становив 29,6% від загальної кількості працевлаштованих[19]. Інше опитування, проведене того ж року серед працівників відділу кадрів 50 великих компаній, показало, що 44% опитаних «за умови вибору між двома кандидатами з однаковими характеристиками, перевагу віддадуть кандидату чоловічої статі», і при цьому жоден не обрав варіант «віддам перевагу кандидату жіночої статі перед кандидатом чоловічої статі»[20].
18
У корейській мові існує декілька рівнів ввічливості, і до старших прийнято звертатися, використовуючи ввічливі форми. У звертанні до старших молодший за віком не може називати співбесідника на ім’я. Лише з ініціативи того, хто старший за віком, співрозмовники можуть перейти на т. зв. неввічливу форму спілкування (прим. перекладача).
19
«Ринок праці 2015 року у ключових словах», газета «The Dong-a Ilbo», 14 грудня 2005 року.
20
«Проблема дискримінації за статтю і зовнішнім виглядом при виборі кандидатів на роботу не втрачає актуальності», газета «Yonhap News», 11 липня 2005 року.