Юн Хеджін розказувала Джійон, що іноді компанії звертаються безпосередньо на кафедри чи до конкретних професорів, щоб ті порекомендували студентів на вакантні посади, але у такому разі рекомендації отримують, знову ж таки, лише хлопці. При цьому сам процес відбору у таких випадках проходить настільки тихо і без зайвого шуму, що абсолютно неможливо зрозуміти хто, коли і за що отримав рекомендацію в ту чи іншу компанію. Так що було неясно, чи то університет пропонує відділам кадрів тільки хлопців, чи дівчата відсіюються уже представниками компаній. Хеджін поділилася з Джійон історією про одну дівчину, яка закінчила їхній університет декілька років тому.
Ця дівчина протягом всіх чотирьох років навчання займала перше місце з успішності серед студентів, мала високі оцінки з іноземної мови, зразкове резюме, у якому було все, що потрібно — нагороди, записи про стажування у різних компаніях, активна участь в університетському житті і навіть волонтерський досвід. У цієї дівчини була мрія — потрапити на роботу у конкретну компанію. І от вона дізнається, що в результаті одного з таких неофіційних відборів на факультеті, цій компанії було рекомендовано чотири кандидати на інтерв’ю — і всі хлопці. Про це їй розказав якраз один із цих чотирьох кандидатів, який провалив інтерв’ю. Розізлившись, студентка пішла до свого наукового керівника і попросила пояснити, за якими критеріями обирали кандидатів, пригрозивши, що якщо аргументованих причин їй не нададуть, вона зробить усе, щоб про це дізналися всі, на всіх рівнях і у всіх інстанціях. Врешті-решт, справа дійшла до декана факультету, і дівчина почула цілу купу абсурдних і незрозумілих пояснень: чи то компанія сама просила рекомендувати тільки хлопців; чи то університет вирішив рекомендувати хлопців, щоб компенсувати їм час, втрачений на службі в армії; чи то викладачі керувалися тим, що їм як чоловікам у майбутньому прийдеться забезпечувати сім’ю, а отже, вони повинні бути працевлаштовані у хорошій компанії. Та добила ту дівчину відповідь декана:
— Коли жінка занадто розумна, вона створює одні проблеми. Ви розумієте, що зараз, наприклад, ви створюєте проблеми університету?
Що можна було сказати чи зробити у цій ситуації? Якщо ти дурна — тебе не візьмуть, бо ти дурна, якщо ти розумна — тебе не візьмуть, бо ти розумна. Хто посередній — не підійде, бо він посередній... Безвихідь!
Дівчина зрозуміла, що всі її подальші намагання відновити справедливість не матимуть ніяких результатів, тому вона здалася, а в кінці року власними силами влаштувалася на роботу в омріяну компанію.
— Вау! Оце історія, яка вона крута! — збадьорилася Джійон. — То ця дівчина і досі там працює?
— Ні, вона кинула роботу, пропрацювавши там пів року, — шокувала відповіддю Хеджін.
Якось ця дівчина помітила, що в офісі немає жодної жінки, яка б обіймала посаду начальника відділу і вище. У інший день, обідаючи у офісній їдальні, вона помітила вагітну жінку і спитала у колег, скільки часу компанія дає на декретну відпустку. Жоден з п’яти людей, які сиділи з нею за столом, один з яких був начальником одного з підрозділів, не міг відповісти, бо вони ніколи й не бачили, щоб хтось в компанії йшов у декрет. У той день дівчина чітко зрозуміла, що просто не уявляє себе у цій компанії через десять років, і після недовгих роздумів подала заяву на звільнення. Один із колег пробурчав: «Ось чому ми не наймаємо жінок», — на що та йому відповіла: «Жінки не йшли б від вас, якби ви забезпечували нормальні умови праці».
Кількість жінок, які скористалися своїм правом на декретну відпустку, зросла з 20% у 2003 році до 50% у 2009 році, тобто і досі четверо з десяти жінок працюють, не використовуючи право на декрет узагалі[21]. Звісно, варто зазначити, що у цій статистиці не враховувалися жінки, які просто пішли з роботи після того, як вийшли заміж і народили дітей. Кількість жінок на керівних посадах повільно росла з 10,22% у 2006 році до 18,37% у 2014 році, тобто становила менше ніж двоє жінок з десяти[22].
21
Юн Джонхе. Декретна відпустка: сучасний стан та перспективи, Тренди у працевлаштуванні: звіт. (2015).