Звичайно, що після такої новини, Джійон таки пішла на випускний. На церемонію прийшли також її батьки та хлопець — це була їхня перша зустріч. Вони вирішили не заходити в головний зал, де відбувалося вручення дипломів, а натомість прогулялися по території університету, зробили багато фотографій і навіть випили по чашечці кави в університетському кафе. У цей день у всіх куточках університету було шумно і велелюдно, кав’ярня не була винятком. Хлопець Джійон, перекрикуючи гам, замовив чотири чашки кави — усі різні — і коли повернувся із замовленням до їхнього столика, зміг безпомилково розставити їх відповідно до того, хто що замовляв. Поряд із чашкою лате для мами Джійон він поклав гарно згорнуту у формі трикутника серветку. Батько Джійон розпитував хлопця про його фах, де він живе, про його сім’ю, і на всі запитання той відповідав чемно та ввічливо. Кім Джійон постійно хотілося розсміятися, дуже вже це все нагадувало допит в поліції, тому вона сиділа, схиливши голову і закусивши губу, щоб не видати себе.
У якийсь момент, коли враз закінчилися теми для розмов, за столиком стало тихо. Тато було запропонував поїхати кудись пообідати, але мама Джійон нахилилася і прошепотіла йому щось на вухо. Тато Джійон прокашлявся, витягнув з гаманця кредитну картку і простягнув її Джійон, час від часу кидаючи погляд на маму, ніби чекаючи підтвердження, що тепер він усе робить правильно:
— Щось я не звернув уваги на час, нам з мамою уже пора повертатися на роботу в ресторанчик. А ви сходіть пообідайте.
Тоді мама схопила хлопця доньки за руку і сказала:
— Було дуже приємно познайомитися. Йдіть погуляйте з Джійон, сходіть у кіно — словом, розважтесь як слід. Сьогодні ми до вас не приєднаємось, але ви обов’язково заходьте якось до нас у ресторанчик.
Мама взяла тата попід руку і потягнула додому. Хлопець поклонився їм услід на прощання так низько, що його голова, здавалося, зараз стукнеться об землю. Кім Джійон нарешті могла розсміятися від душі:
— Моя мама таке сонечко! Вона спеціально змусила тата піти, щоб ти не почувався ніяково.
— Ага, мені теж так здалося. До речі, а яка страва вважається найсмачнішою у вашому ресторані?
— Ой, для мене будь-яка страва смакуватиме краще, ніж те, що готувала для нас моя мама. Вона не найкращий кухар. Але я все одно їй вдячна, як-не-як, я все ж виросла здоровою і красивою, хай і на їжі з доставки та напівфабрикатах.
Поряд з університетським кампусом було стільки людей, що пара вирішила проїхатись на метро до площі Кванхвамун. Як і наказувала мама, вони смачно пообідали, сходили в кіно і навіть купили собі по книзі у книжковому магазині неподалік. Хлопець Джійон засумнівався, чи книги входять у список дозволеного їм сьогодні, і чи не буде занадто зробити цю покупку, використовуючи саме картку тата Джійон, але та запевнила, що все гаразд і що тато, навпаки, оцінить, що вони придбали собі книги. Врешті-решт хлопчина обрав книгу, яку вже давно хотів купити, але яка була йому не по кишені. Коли вони вийшли з магазину, тримаючи в руках по книзі, кожна з яких була розміром з добрячу енциклопедію, вони побачили, що на вулиці пішов сніг.
Сніжинки падали із ніби залитого чорнилом неба. Вони були наче маленькі подарунки, що падали на голови тих, для кого вони призначалися. Час від часу сніжинки ніби тікали врізнобіч від різких поривів вітру. Хлопець сказав, що якщо впіймати падаючу сніжинку і загадати бажання, то воно обов’язково здійсниться. Одразу перейшовши від слів до дій, він, витягуючи руку, спробував зловити хоча б одного крижаного джина. Після декількох безуспішних спроб, велика красива шестикутна сніжинка таки лягла йому на кінчик великого пальця. Джійон спитала, що він загадав:
— Я загадав, щоб тобі сподобалося на твоїй першій роботі. Щоб тобі не було важко і щоб не виникло проблем. Щоб ти не втомлювалася сильно. І щоб колеги у тебе були добрі. Ну і, звісно, стабільної і вчасної зарплати, щоб ти купувала мені багато смачної їжі!
Кім Джійон відчула, ніби її серце враз наповнилося сніжинками — красивими, пухнастими, але крижаними. Їй стало страшно — що її очікує попереду? Єдине, на що Джійон залишалося надіятися — на те, що їй вдасться зробити все, щоб новий етап її життя — уже тепер в ролі офісного працівника! — проходив без розчарувань і зайвого стресу. При тому Джійон пам’ятала мамину настанову — живи так, як тобі хочеться.