Выбрать главу

— Вибачте мене, якщо я щось зробила не так...

— Вам немає за що вибачатися — просто це все не належить до ваших посадових обов’язків, і я хочу, щоб ви про це не забували. Скільки разів я спостерігала за цим — кожного разу наймолодша серед новообраних працівників звалює на себе всілякі дрібні завдання, якими ніхто не хоче перейматися, при тому, що її ніхто про це не просить. Зауважте, лише жінки так роблять, чоловікам таке й в голову не прийде — вони нізащо не почнуть робити те, про що їх не попросять прямим текстом. Ви ніколи не задумувалися, чому жінки завжди все звалюють на себе? — поставила риторичне питання начальниця.

Вона почала працювати в компанії тоді, коли її лише створили, і кількість працівників дорівнювала трьом. Разом з ростом компанії, росла і впевненість Иншіль у своїх силах і у тому, що вона робить. Її колеги-чоловіки, з якими вона починала кар’єру, також очолили команди-підрозділи, дехто перейшов працювати у маркетингові відділи відомих компаній, дехто зайнявся власним бізнесом, а от колеги-жінки — усі на якомусь етапі кинули роботу.

Заради того, щоб вписатися у чоловічий колектив, Кім Иншіль завжди залишалася до останнього на корпоративах, погоджувалася працювати допізна, їздила у відрядження, і навіть повернулася на роботу всього лиш через місяць після пологів. Спочатку вона пишалася собою та своїми досягненнями, але кожного разу, коли компанію покидала чергова співробітниця чи підлегла, Иншіль починала переживати і переосмислювати все. Кім Иншіль чесно собі признавалася, що більшість корпоративів були абсолютно зайвими, і що своєю готовністю працювати по ночах і без вихідних вона всього-на-всього перекривала нестачу працівників, яких, по правді кажучи, компанія повинна би була наймати для такого об’єму роботи. Пожертвувавши своїм законним правом на декретну відпустку, вона створила прецедент і подала негативний приклад, який тепер повинні були наслідувати усі працівниці, які планували стати матерями. Тому перше, що Кім Иншіль зробила, коли стала начальницею — відмінила нікому не потрібні корпоративи, пікніки і виїзні посиденьки з колегами. Наступним кроком було забезпечення гарантованої декретної відпустки і відпустки по догляду за дитиною, яку міг отримати будь-який працівник, незалежно від його статі. Кім Иншіль завжди казала, що одним із найнезабутніших днів у її житті став той, коли вона купила оберемок квітів, щоб привітати одну із підлеглих, яка в той день уперше виходила на роботу після року, проведеного у декретній відпустці. Цілий рік у декреті! Таке сталося вперше за весь час існування компанії.

— А хто це була? — спитала Джійон.

— Вона звільнилася через декілька місяців після виходу з декрету.

Причиною було те, що, як не старалася Кім Иншіль, вона не могла нічого зробити з тим, що її підлеглі часто були змушені працювати допізна та у вихідні. У підсумку більша частина зарплати тієї співробітниці йшла на оплату нянь, і при тому вона постійно перебувала у пошуках когось, хто зможе посидіти з дитиною тоді-то й тоді-то, і це все довершувалося постійними сварками із чоловіком. Якось їй навіть довелося взяти дитину з собою на роботу у вихідні. Врешті-решт, слізно вибачаючись, вона таки подала заяву на звільнення, і Кім Иншіль не знайшла що сказати.

Кім Джійон отримала перше офіційне доручення. Вона повинна була скласти аналітичний звіт щодо результатів вимірювання ступеня забруднення текстилю для сну, який виробляв один із їхніх клієнтів — компанія з виробництва екологічно чистого домашнього текстилю. Для того, щоб підготувати двосторінковий звіт, Джійон не спала декілька днів, адже вона хотіла не просто виконати поставлене перед нею завдання, а виконати його дуже добре. Начальниця сказала, що написано непогано, але це більше схоже на статтю, ніж на звіт:

— Зрозумійте, — пояснювала вона, — ми не пишемо статті — це робота журналістів. Наше завдання полягає в тому, щоб написати звіт, дивлячись на який всі репортери кинуться писати статті. Тому я попрошу вас переписати його.

Джійон не залишалось нічого іншого, як провести ще одну безсонну ніч, переписуючи все, та цього разу це було не на марне. Начальниця була дуже задоволена. Реліз пішов у публікацію без значних змін, і його передрукувало безліч журналів для домогосподарок та інших друкованих видань, згадка про результати досліджень з’явилася навіть у новинах одного з телеканалів. Кім Джійон перестала готувати всім каву вранці і накривати стіл за обідом. Ніхто на це не сказав їй ні слова.