Кім Джійон подобалась її робота і колеги. Та, на жаль, ситуація із журналістами, клієнтами компанії і особливо маркетинговими відділами цих компаній була не така райдужна. Незважаючи на те, що Джійон набралася достатньо досвіду і була впевнена у тому, що робить, їй ніяк не вдавалося налагодити співпрацю із цими групами людей. Компанії клієнтів зазвичай представляли менеджери вищої ланки. Більшість з них були старшого віку і, звичайно, чоловіками. Основна проблема полягала в тому, що Джійон ніяк не могла налаштуватися з ними на одну хвилю щодо гумору і жартів, які ті полюбляли відпускати. Кім Джійон скільки не намагалася, все не могла зрозуміти, коли сміятися і що відповідати на їхні старомодні і абсолютно не смішні жарти, яким, здавалося, не було кінця-краю. Якщо вона сміялася — вони далі жартували, засипаючи її все новими й новими порціями гнилих анекдотів, якщо ж вона не сміялася — починали допитуватися, чи все гаразд і чи нічого не сталося.
Якось Кім Джійон обідала з одним із клієнтів у дорогому корейському ресторані. Вона замовила собі кантвенджан[23], на що директор компанії-клієнта пожартував:
— Нічого собі, така молода, а любить бобову пасту. Я й не підозрював, дорога пані Кім, що ви теж «мисливиця за бобами». Ха-ха-ха!
У той час якраз з’явився неологізм — «твенджанньо[24]» — услід за десятками інших образливих слів, які закінчувалися на «-ньо», тобто «жінка». Кім Джійон так і не зрозуміла, чи то було сказано справді як жарт, хоч і невдалий, чи клієнт хотів цілеспрямовано образити її — вона навіть не зрозуміла, чи він до кінця усвідомлює значення цього слова. Директор компанії голосно розсміявся, за ним — його підлеглі, а Джійон зі старшим колегою лиш мляво посміхнулися і спішно змінили тему розмови.
Одного разу Кім Джійон разом зі своєю начальницею Кім Иншіль організовували свято ювілею однієї з компаній. Вони зробили всю роботу — від етапу планування до підготовки серії прес-релізів, присвячених ювілею, і маркетинговий відділ цієї компанії запросив їх на святкову вечерю у знак подяки за чудову роботу. Коли Джійон вже їхала у таксі з начальницею до місця зустрічі — в один із барбекю-ресторанів поблизу університету — її начальниця раптом відчеканила: «Я. Не. Хочу. Туди. Їхати»:
— Якщо вони такі вдячні, — пояснила вона, — то чому б їм не віддячити нам премією або якимись подарунками? Вони ж прекрасно розуміють, у яку ситуацію ставлять нас, і все одно «запрошують» нас їсти і пити з ними, щоб просто ще раз використати нас як обслугу! Як я ненавиджу все це. Це останній раз, відтепер я не буду погоджуватися на таке.
Маркетинговий відділ компанії-клієнта складався із начальника, чоловіка п’ятдесяти років, його помічника, років на десять молодшого, керівника підрозділу, чоловіка років тридцяти, і трьох співробітниць, яким було трохи за двадцять. З компанії Кім Джійон приїхало троє — її начальниця Кім Иншіль, сама Джійон і її співробітник, який допомагав з організацією ювілею. Начальник відділу компанії-клієнта, вочевидь, уже встиг перехилити декілька чарок. Він сидів із червоним лицем і коли побачив Джійон, почав бурхливо радіти. Керівник підрозділу, який сидів поряд з ним, схопив свій кухоль з пивом, ложку і палички для їжі, підвівся і сказав Джійон, що та може сісти на його місце. Начальник почав голосно хвалити підлеглого і верзти щось на кшталт: «Ви просто читаєте думки!» У цей час Джійон не знала, куди себе подіти — їй було неприємно, і вона гарячково намагалася придумати, як уникнути сумнівного задоволення сидіти поряд з п’яним начальником. Вона спробувала делікатно заперечити, що сяде поруч зі своїми колегами, але заступник начальника разом із першочерговим винуватцем цієї ситуації схопили її попід руки і потягнули до вільного місця поряд з начальником. Її колега не міг нічого вдіяти у цій ситуації і лише мовчки спостерігав за тим, що відбувається. Кім Иншіль взагалі не було поряд — вона в той момент була у вбиральні, і коли начальниця повернулася, було занадто пізно — Джійон уже сиділа біля начальника маркетингового відділу і пила те, що він їй наливав.
Цього начальника перевели на його теперішню посаду у відділі маркетингу всього лиш місяці три тому — до того він працював у відділі розробки продукції. Проте він не переставав давати Джійон поради щодо рекламних стратегій і їх реалізації, які були засновані на «його власному досвіді у сфері маркетингу». Плавно ці поради переходили у сумнівні компліменти: «У тебе дуже красива форма лиця і ніс, от зробити би тобі ще операцію на повіки[25] — і взагалі будеш незрівнянною красунею». Тоді він спитав, чи є у Кім Джійон хлопець, пояснивши свою зацікавленість тим, що «забивати гол цікавіше, коли поряд з воротами стоїть воротар» і продовжуючи свій монолог масними жартами з категорії «18+», наприклад: «Хай є дівчата, які не робили цього ні разу, але нема таких, які, пізнавши заборонений плід, займалися цим лише раз». При цьому начальник не забував постійно підливати Джійон алкоголь. Вона спробувала зупинити його, пояснюючи, що й так випила уже забагато, і що їй ще потрібно якось добратися додому, але її мучитель лиш сміявся:
24
Doenjangnyeo (кор. 된장녀) — буквально «жінка-бобовий соус». Неологізм, так називають жінок, які купують дорогі брендові речі, хоча рівень їхнього доходу надто низький для цього, через що вони економлять на їжі та речах першої необхідності. Часто так називають жінок, які задовольняють свою пристрасть до дорогих покупок за рахунок батьків або чоловіків (прим. перекладача).
25
Йдеться про так звану операцію на подвійні повіки — «європеїзація» азіатської форми повік, у яких відсутня складка на повіці, притаманна людям європеоїдного типу (прим. перекладача).