— А раптом у мене народиться хлопчик?
— Ти хоч знаєш, скільки коштує одяг для немовлят? Повір, якщо у тебе буде можливість дістати його безкоштовно, тобі буде начхати чи він рожевий, чи кольору какульок.
Кан Хесу залилась сміхом. Джійон спиталася, чому та взяла відгул посеред робочого тижня, коли роботи точно немало, і подруга розказала про жахливий скандал, що стався у них на фірмі. У жіночому туалеті, що перед входом в офіс, знайшли приховану камеру. Встановив її один із охоронців будівлі, віком двадцяти з чимось років. Позаминулого року власник будівлі уклав договір з новою охоронною фірмою, і старих — в буквальному і переносному сенсі — охоронців замінили молоді. Дехто вважав, що з молодими охоронцями безпечніше, тоді як інші казали, що нові охоронці на вигляд як бандити. Тоді Кім Джійон ще думала, куди ж поділися старі дядечки-охоронці, яких звільнили.
Ще більш скандальним було те, як у компанії дізналися про цю приховану камеру. Молодий охоронець, який встановив її, викладав зняті відео на порносайт. Постійним відвідувачем цього сайту був один із старших менеджерів компанії, який, переглядаючи ці відео, зрозумів, що і сам туалет, і одяг та взуття дівчат у відео йому добре знайомі, тож до нього дійшло, що на відео — його співробітниці. Замість того, щоб повідомити про це у поліцію чи розказати усе жертвам, він показав фото іншим колегам-чоловікам. І досі не ясно, що це були за фото, скільки працівників їх бачили і обмінювались один з одним, і як коментували їх. Один зі співробітників, який в той час зустрічався з дівчиною з офісу, постійно казав їй не ходити в туалет на їхньому поверсі, а йти на інші поверхи. Запідозривши, що тут щось не так, дівчина не переставала допитуватися, у чому причина, і врешті дізналася правду. Але й вона спочатку не розповіла про це нікому, адже зустрічалися з колегою вони таємно, а розповісти про приховану камеру означало би, що про їхні стосунки дізнаються всі. Не знаючи, як слід вчинити, дівчина вирішила порадитися зі співробітницею, з якою вона спілкувалася найближче. Цією співробітницею виявилася Кан Хесу.
— Я одразу ж розповіла про це всім жінкам в офісі. Ми разом пішли, знайшли камеру і повідомили в поліцію. Тепер у нас в офісі всіх допитують, а той псих-охоронець і збоченці з нашого офісу, які обмінювалися фото — під слідством.
— Це жахливо. Це просто жахливо, — Джійон не знала, що сказати.
Раптом до Джійон дійшло, що і її фото можуть бути десь там, в інтернеті. Ніби читаючи її думки, Кан Хесу сказала, що приховану камеру охоронець встановив цього літа, отже, на той час Джійон уже не працювала, і додала:
— Чесно кажучи, я тепер ходжу до психотерапевта. Я намагаюся вдавати, що все добре — сміюсь та поводжуся так, ніби нічого не сталося, але це зводить мене з розуму. Кожного разу, коли зустрічаюсь з новими людьми, я можу думати лише про те, чи ця людина бачила мої фото. Якщо незнайомець мені усміхається, мені здається, що він насміхається наді мною. Боже, та мені здається, що немає такої людини на світі, яка б не впізнала мене з тих відео. Більшість жінок в офісі тепер приймають антидепресанти і ходять на психотерапію. А пам’ятаєш Джонин? Вона прийняла критичну дозу снодійних і її ледве вдалось відкачати у лікарні. Двоє дівчат з адміністративного відділу — Чхве Хеджі та Пак Сонйон — узагалі звільнилися.
Кім Джійон подумала, а що, якби вона не звільнилася? Її б тоді теж зняли на приховану камеру, і вона б так само, як і її колишні співробітниці, зараз страждала від цього, ходила б до психотерапевта чи узагалі звільнилася б з роботи. Вона не уявляла, що звичайна середньостатистична жінка може так легко стати героїнею порнокартинок. Кан Хесу сказала, що через працівника служби безпеки, який встановив у туалеті приховану камеру, і через колег, які так підло обмінювалися непристойними фото своїх співробітниць, більше ніколи не зможе довіряти чоловікам.
— Уявляєш, ті придурки, які тепер під слідством через поширення фото, ще посміли жалітися, що ми занадто жорстоко вчинили з ними, — пожалілася Хесу. — Типу, це ж не вони встановили камеру, і не вони були авторами фото — вони «просто дивилися картинки, доступні будь-кому, хто зайде на сайт», а ми тепер робимо з них, бідненьких, якихось сексуальних маніяків. Вони ж самі розповсюджували ці фото! Як вони не розуміють, що вчинили злочин? Вони всі якісь хворі на голову.
Хесу також розказала, що їхня начальниця, Кім Иншіль, зібрала групу з потерпілих, які були готові йти далі, і звернулася до організації з питань захисту прав жінок. Вона також вирішила піти з компанії, забравши з собою співробітниць, які не хотіли там залишатися, після того, як директор компанії відмовився будь-яким чином реагувати на те, що сталося. Жінки вимагали, щоб компанія вибачилася перед ними, покарала винуватців і вжила усіх заходів, аби подібне ніколи не повторювалося, але директор, навпаки, робив усе, щоб якомога швидше зам’яти цю справу, аргументуючи це тим, що подібний скандал, якщо він стане відомим широкому загалу, поставить хрест на репутації компанії. Він також апелював до того, що у всіх чоловіків, замішаних у цій справі, є сім’ї, невже жінкам стане легше, якщо вони зруйнують їхні життя? Тим паче, що чим більше жінки роздуватимуть цей скандал, тим більше людей дізнаються про їхні непристойні фотографії в інтернеті. Враховуючи, що директор вважався одним з найбільш інтелігентних та прогресивних чоловіків його віку, така невдала спроба самозахисту викликала у Иншіль відразу і стала останньою краплею, яка переповнила чашу її терпіння: