— На день і ніч, і ще один день, — виправдовувався Кім.
— А, н-не вийде! — отець Віктор побачив, що Кім рухається до дверей, і виставив навперейми здоровенну ногу.
— Я не розумію звичаїв білих людей. Жрець, який оберігав зображення в Домі Чудес у Лагорі був поштивішим, ніж оцей худий. Цього хлопчика заберуть від мене. Вони зроблять сагиба з мого учня? Горе мені! Як я знайду мою Річку? Хіба в них нема учнів? Спитайся.
— Він каже, що йому дуже жалько, що він тепер більше не зможе знайти Річку. Він каже: чому ви не маєте учнів і не залишите його у спокої? Він хоче очиститися від своїх гріхів.
Ні Бенет, ні отець Віктор не мали готової відповіді.
Кім заговорив англійською, засмутившись стражданнями Лами:
— Я думаю, що якщо ви дозволите мені тепер піти, то ми підемо тихенько і нічого не вкрадемо. Ми будемо шукати цю Річку, як і до того, як ви мене впіймали. Шкода, що я прийшов сюди, щоби знайти Червоного Бика та все таке. Я не хочу цього.
— Це найкраще, що ти будь-коли зробив у цьому житті, молодий чоловіче, — сказав Бенет.
— Боже, я не знаю, як його втішити, — сказав отець Віктор, уважно спостерігаючи за Ламою. — Він не може забрати хлопчика з собою, та все ж він хороша людина, я впевнений, що він хороша людина. Бенет, якщо ви дасте йому рупію… він прокляне вас від кореня до маківки!
Вони слухали подих одне одного цілих… три… п’ять хвилин. Тоді Лама підняв голову і подивився вперед крізь них у космос і порожнечу.
— А я — послідовник Шляху, — сказав він із гіркотою. — Гріх мій і моя покара. Я змусив себе повірити, — а зараз бачу, що то я так надумав собі, — нібито ти мені посланий на допомогу в пошуках. Так моє серце пригорнулося до тебе за твоє милосердя, і поштивість, і мудрість твоїх малих років. Але ті, хто шукають Шлях, не повинні дозволяти собі вогонь бажання або прихильності, бо це все ілюзія. Як говорять… — він процитував старий-старий китайський текст, підкріпив його іншим і посилив третім. — Я збочив зі Шляху, мій чело. Це не ти був винен. Я був у захваті перед життям, перед новими людьми на Дорозі та перед тим, як ти радів, дивлячись на нові речі. Я тішився з тобою, а мав би дбати про свій пошук і тільки про нього. Тепер я сумую, бо тебе в мене забрано і моя Річка далеко від мене. Це все Закон, який я порушив!
— Пощезніть, вражі сили! — Отець Віктор, будучи мудрим сповідником, відчував біль у кожному реченні.
— Тепер я бачу, що знак Червоного Бика був знаком як для мене, так і для тебе. Всі бажання червоні, і всі вони — зло. Я покаюся й сам знайду свою Річку.
— Принаймні, повернися до жінки з Кулу, — відповів Кім, — а то ти загубишся на дорогах. Вона буде годувати тебе, поки я прибіжу.
Лама махнув рукою, щоб показати, що уже все собі вирішив остаточно.
— Тепер, — змінивши тон, він повернувся до Кіма, — що вони будуть робити з тобою? Принаймні, я можу, набуваючи заслугу, спокутувати минуле.
— Вони думають зробити з мене сагиба. Післязавтра я повернуся. Не журися.
— Якого саме? Такого, як оцей, чи як отой чоловік? — він вказав на отця Віктора. — Чи такого, як ті, кого я бачив у цей вечір, чоловіки, що носять мечі й тяжко ступають?
— Може бути.
— Це не добре. Ці люди йдуть вслід за бажанням і прийдуть у порожнечу. Ти не повинен бути таким, як вони.
— Жрець із Амбали сказав, що моя зірка — війна, — вставив Кім. — Я спитаю в цих дурнів… але насправді й цього не треба. Я втечу в цю ніч, бо ж усе, що я хотів — побачити щось нове.
Кім поставив отцеві Віктору два чи три питання англійською і переклав відповіді Ламі.
— Потім він каже: «Ви берете його від мене, і ви не можете сказати, що ви будете робити з ним». Він каже: «Скажіть мені, перш ніж я піду, бо це не мала річ — виростити дитину».
— Тебе відправлять до школи. Пізніше ми побачимо. Кімболе, я думаю, ти хотів би бути солдатом?
— Гора лог! [білі люди]. Ні-а! Ні-а! — Кім люто захитав головою. Його нітрохи не приваблювали ні муштра, ні режим. — Я не буду солдатом.
— Ти будеш тим, ким тобі скажуть бути, — відповів Бенет. — І ти маєш бути вдячним, що ми вирішили допомогти тобі.
Кім співчутливо посміхнувся. Якщо ці люди перебувають в омані, нібито він буде робити що-небудь, що йому не подобається, тим краще.
Запала нова мовчанка. Бенет засовався від нетерпіння, і запропонував покликати вартового і вигнати факіра.