— У сагибів навчають задарма чи за гроші? Запитай у них, — наказав Лама, і Кім переклав.
— Вони кажуть, що гроші виплачуються вчителеві, але ці гроші дасть полк… Нащо треба? Це ж тільки на одну ніч.
— І… чим більше грошей заплатять, тим краще навчають? — Лама знехтував планами Кіма на швидку втечу. — Не гріх платити за навчання. Допомогти неграмотному здобути мудрість — то завжди заслуга. — Зернята вервиці клацали різко, наче кісточки на рахівниці. Потім він звернувся до своїх гнобителів. — Запитай у них, скільки грошей вони платять за мудре і належне вчення? І в якому місті це вчення дають?
— Ну, — пояснив отець Віктор англійською, коли Кім переклав, — це залежить від багатьох чинників. Полк буде платити за тебе весь час, поки ти будеш у Військовому притулку для сиріт; або ти міг би потрапити до списків Пенджабського масонського притулку (ні ти, ні він не зрозумієте, що це значить). Але найкращу освіту в Індії хлопчик може отримати звичайно, в школі Святого Ксав’є[84] in partibus в Лакнау.
Переклад цього потребував трохи часу, тому що Бенет підганяв Кіма.
— Він хоче знати, скільки? — спокійно спитав Кім.
— Дві або три сотні рупій на рік, — отець Віктор давно вже нічому не дивувався. Бенет нічого не розумів і нервував від нетерплячки.
— Він каже: «Напишіть цю назву і скільки грошей на папері та дайте йому». І він каже, що ви повинні написати ваше ім’я нижче, тому що він збирається написати вам листа за кілька днів. Він каже, що ви хороший чоловік. Він каже, що той інший — дурень. Він іде.
Лама раптово підвівся.
— Я продовжу пошук! — вигукнув він, і зник.
— Він натрапить на варту! — вигукнув отець Віктор, скочивши з місця, коли Лама врочисто вийшов, — але я не можу залишити хлопчика.
Кім рвонувся було услід за Ламою, але стримався. З вулиці не пролунало ні звуку. Лама зник.
Кім спокійно влаштувався на капелановому ліжку. Принаймні, Лама обіцяв, що він залишиться з жінкою-раджпуткою з Кулу, а решта не мало ні найменшого значення. Йому подобалося, що двоє жерців так переполошилися. Вони довго розмовляли упівголоса, отець Віктор пропонував якийсь план містерові Бенету, а той схоже, заперечував. Все це було дуже нове і захопливе, але Кім хотів спати. Вони наскликали людей у намет — один із них, вочевидь, був полковником, як і пророкував Кімів батько, — і ті поставили йому силу-силенну питань, в основному про жінку, яка доглядала за ним, і на всі Кім відповів правдиво. Вони, схоже, не вважали ту жінку доброю опікункою.
Зрештою, це був його найновіший досвід. Рано чи пізно, якби захотів, він міг повернутися назад у велику, сіру, безформну Індію, подалі від наметів, священиків і полковників. Хай там як, якщо сагиби хочуть нових вражень, то він докладе всіх зусиль, щоб їх здивувати. Він же також білий чоловік.
Після довгих розмов, які Кім не міг зрозуміти, його передали сержантові, з суворим наказом не дати хлопцю втекти. Полк мав іти далі на Амбалу, а Кіма мали відправити, частково за рахунок ложі, а почасти за кошт пожертв, у місце під назвою Санавар.
— Це диво з див, полковнику, — підсумував отець Віктор, проговоривши без перерви протягом десяти хвилин. — Його буддистський друг ушився, щойно отримав моє ім’я та адресу. Я не розберу, чи він буде платити за освіту хлопчика, чи він готує якесь чаклунство з власною метою, — тоді він звернувся до Кіма. — Ти ще будеш вдячним своєму другу Червоному Бику. Ми зробимо з тебе людину в Санаварі, хоч би й ціною того, що тебе зроблять протестантом.
— Неодмінно, авжеж… неодмінно, — додав Бенет.
— Але ви не підете на Санавар, — відказав Кім.
— Але ми підемо на Санавар, хлопче. Це наказ головнокомандувача, який на дещицю важливіший, ніж син О’Гари.
— Ви не підете на Санавар. Ви підете на свою війну.
Усі в наметі зареготали.
— Коли ти знатимеш свій рідний полк трохи краще, Кіме, ти не будеш плутати лінію маршу з лінією фронту. Ми сподіваємося, що колись підемо на «свою війну».
— Оа, я знаю то всьо.
Кім знову поцілив навздогад. Навіть якщо вони і не йшли на війну, то принаймні, вони не знали того, що він почув у розмові на веранді в Амбалі.
— Я знаю, що ви зараз не на війні. Але я кажу вам, що, як тільки ви прийдете до Амбали, вас пошлють на війну… нову війну. Це війна восьми тисяч чоловіків, а ще гармат.
— Оце чітко. То ти до всього ще й пророкуєш? Візьміть його з собою, сержанте. Візьміть одяг для нього у барабанщиків, і подбайте, щоб він не вислизнув крізь пальці. Хто сказав, що часи чудес минули? Ну, я вже, либонь, піду спати. Мій бідний мозок не витримує.
За годину Кім сидів у дальньому кінці табору, тихий, як дикий звір, увесь вимитий, у жахливому шорсткому вбранні, яке дряпало йому руки й ноги.
84
«Школа святого Ксав’є» — св. Ксав’є був священиком, який проповідував у східних країнах і помер у Китаї. Його тіло, поховане на Ґоа, виявилось нетлінним і багато років було відкрите для огляду. Причислений до лику святих, відтак багато католицьких шкіл у Індії носили його ім’я.