Калькутта була до половини висоти своїх будинків у воді. Хвилі засисали просто всі місця і невпинно підносилися.
Над Калькуттою перелітав з шаленою швидкістю апарат Бено. На ньому червоні великі букви «З.Р.Н.К.» (Земраднарком). Над самим центром міста з незатопленої ще частини континенту, що в водах потопав, піднісся невеликий літак і швидко наблизився до апарату Бено.
– «Берлін», – повідомив Жовтень. – Еллі Келлер і Фріц Гутман їдуть до вас назустріч, щоби пересісти до нас і разом їхати до Пекіну. Вже наближається – «Берлін» сигналізує «спокійний хід».
І дійсно, літак «Берлін» плинув напроти їх аероплану, котрий так звільнив ходу, що здавалося, мов завис без руху в повітрі. Коли оба літаки були близько себе, «Берлін» дав також спокійний хід і у віддаленні п’яти метрів почав надзвичайно повільним рухом перелітати над літаком Бено. Перед моментом, коли оба літаки зрівнялися, «Берлін» неначе повис над «Урицьким» (таку назву мав літак Бено – на пам’ятку відомого героя революції). З каюти «Берліна» зсунено-спущено шнурову драбину з одною людиною. Людина моментально уловила ногами платформу «Урицького», поміщену поміж раменами верхніх крил, і залишилася на ній. Зійшла з платформи крутими сходами і увійшла в кабіну апарату Бено. «Берлін» завернув і летів недалеко від «Урицького».
Еллі Келлер, голова районового Европейського Раднаркому і одночасно дружина Бено, певно і сміло привітала присутніх.
– Є нові вісті? – спитала одночасно рішучим і твердим голосом. – 15-20 хвилин після від’їзду з Берліну не одержала ніяких вісток. На малому «Берліні» не було апарату для радіо.
Звернулася до Жовтня:
– Дайте негайно радіо до Берліна, щоби депеші на мою адресу посилали на адресу літака Бено, але тільки до 12 години. Я зараз між Калькуттою й Пекіном.
Звернулася до Бено, і обоє сіли на боці, коло вікна каюти. «Урицький» ішов, як вихор, силою всіх моторів прямою лінією до Пекіну.
Наліво залишалися потопаючі Індії і снігові Гімалаї – направо Сіам та Індо-Хіни.
Еллі тихо сказала до Бено:
– Що кажуть твої спеціалісти?
– Сподіваються закінчення на шосту годину ввечері – розумієш? До шостої години не буде ніяких слідів людського життя; Земля залишиться безмежним круглим океаном, у якому, щонайбільш, риба зостанеться головним громадянином. Хто знає, чи о третій годині Пекін і Нью-Йорк не будуть одинокими місцями, які не потонуть у воді. Гадаю, що ЦВК доручить мені згинути останнім з людей. Моє завдання буде взяти і до останнього моменту охороняти печатки Республіки Землі і виконати останні прикази ЦВК – тобто плавати літаком навколо Землі до останньої можливості. Думаю, що залишимося утрьох – ти, я, Желенський, як технік; на кожний випадок Жовтня не пустять...
– Побачимо, як це буде, – твердо сказала Еллі.
Катастрофа з кожною хвилиною росла й нищила щораз більші частини континентів. Жорстокий трагізм катастрофи обернув цих людей моментально на машини; зникли почуття – залишилися тільки думки: витримати до останнього.
Радіоапарат перебив хвилю тишини. Жовтень ухопив за трубку й слухав:
– Рольф повідомляє, що делегати Раднаркому Американського району виїхали до Пекіну. Не відповідають станції; Лондон, Мадрид, Константинополь, Буенос-Айрес, Мельбурн. По мапі-картограмі «загибелі» залишилися ще тільки Азія та Північна Америка, яка починає потопати чи розкладатися з півночі від моря Гудзона. Канал Панама та Центральна Америка зникли 1/2 до 11 рано.
– Видно Пекін, – сказав професор Бергман.
«Урицький» заграв знову всіма моторами, начебто з останніх сил, і почав поволі спускатися в напрямкові великого міста, що невиразно зарисувалося у синявих віддалях...
Жовтень давав радіотелеграму виконкомові:
«Дві машини на аеродром. Повідомте голову Земраднаркому, що експедиція Бено приїхала. Еллі Келлер і комісія вчених з нами».
За дві хвилини приймав депешу: «Засідання ЦВК у ЗРНК-мі в палаті «Нового Китаю». Всі чекають».
Була без 10 хвилин 12 година.
____________
У ПЕКІНІ.
Бено, Еллі Келлер увійшли в чудову палату «Нового Китаю» в стилю китайського ренесансу, що почав входити в моду ще в 4-му столітті революційної ери, і ще до 2683 р. (ст. ери) був одним з найбільш улюблених стилів. Переїжджаючи через місто, бачили десятки тисяч людности на вулицях, площах, бульварах і скверах. В цих масах високорозвиненого суспільства одні одним передавали зміст коротких і ясних повідомлень ЦЕТАЗ, що, згідно з інструкціями ЗРНК, опублікувало всі секретні повідомлення. Від 10 години рано розміри катастрофи були відомі всім, і тисячі людей мовчки і з запертим віддихом слідили за повідомленнями ЦЕТАЗ, які виходили що 10 хвилин спеціальними бюлетенями на екранах.