— А тобі я бачу тут не скучно з такою лялечкою. — прошепотів
Генріх. — ні, прошу вас! — впевнено звернувся він до Лари. — я вже не
король, тому називайте мене просто Генріх або Генрі, для вас як завгодно.
— Крім свого макіяжу, ти підготувала все для Генріха?
— Особисто для нього ні, но так все готово. Твоя кімната за стіною. —
звернулася до Генрі, — якщо знадобиться інтернет, серверна в цій кімнаті.
Будинок дуже великий, приблизно двадцять кімнат, тому можна легко
заблукати.
— І запам'ятайте що на другому поверсі тільки мій кабінет, — додав
Келзей.
— Не рахуючи пустого горища. Я деякі ваші речі поперекладала, тому
ви також запитуйте у разі потреби, пане Келзей.
Келзей мовчки перейшов з серверної до вітальної зали, за ним пішла
Лара, а за нею і Генріх.
— Що зараз ми будемо робити? Чим займемося? — весело запитав
Генрі оглядаючи нову кімнату.
— День був важким, я розумію, що всі змучені, Лара втому числі, тому
можете вдихнути. В мене є не дороблені паперові справи.
— Козел ти в курсі що зараз тільки восьма ранку?
— Допустимо. — спокійно відповів Келзей. — що справді? — Келзей
подивився на артфон і побачив, що зараз восьмий нуль три. — Ой…
приїхали. В такому випадку, день розпочався і пошуки наші теж.
— Но пане Келзею, ви мали сьогодні зробити багато роботи в
пентагоні.
Генрі непомітно відійшов до своєї кімнати.
— Паперовою роботою займуться інші кому я скажу, і тим більше
зараз мені не слід світитися в пентагоні.
— І хто захоче брати вашу роботу на себе?
— Ларо, не хочеш прогулятись до пентагона? Коли остатній раз ти
була на вулиці, або хоча на свіжому повітрі?
— Ну десь приблизно…
— Ну а я про що!
— Ей міністр! – крикнув Генрі зі своєї кімнати, – а можна так не
кричати? Вас на всю базу чути!
— Двері закрийте, всі стіни звукоізоляційні! Вибирай Ларо: на повітря
або тут померти від недостачи кисню.
Лара мовчки підняла артфон над собою і натиснула на екран. В кімнаті
подув свіжий вітерець.
— Кондиціонер… хитро.
— Просто забудьте про ці документи в пентагоні, вони нікуди не
дінуться.
— Роботу кидати так просто...
До них у вітальню забіг Генрі. Він подивився на всіх і тихо заговорив:
— Я тут вияснив, що Рицарь нас підслуховує через артфони. Кожен
наш крок контролюється.
— І що ти пропонуєш? — прошепотів Келзей.
— Це можна відключити...
Лара голосно запитала:
— Артфон, Рицарь слідкує за нами?
— Подібної інформації не знайдено, повторити пошук онлайн?
— Ні, можна якось відключити слідкування Рицаря?
— Все, що можливо зробити, це заблокувати ваші звукові сигнали на
низьких вібраціях. – Знову відповів їй гаджет.
— Роби все, що можна.
Артфон просканував всю кімнату лазенрно— фіолетовим променем.
— Готово! Звукові хвилі до мінуса арт чотири, і п'ять заблоковані, а всі
інші зашифровані під вібрації.
— Дай точний доклад сканування. – приказав Генрі.
— Артфон підкоряється тільки Ларі Сандієго. — відповів йому Ларин
артфон.
— Це твоє прізвище? — здивувався Генрі.
— Я не записувала його при реєстрації… артфон, дай результати
сканування.
— Вас прослуховували на трьох звукових хвилях, хто це був пошук не
показав результатів.
— Все це забавки, — сумно заговорив Генрі, сідаючи на диван, —
Рицарю від цього гірше не стане, він знайде як бачити нас, або я просто
параноїк... Так, а для чого особисто ми тут зібрались? Я так і не догнав.
— Рицарь дав мені, — Келзей подивився на Лару. – і Ларі завдання
знайти для нього екскалибур, а аргументував це тим, що сам він не може
цього зробити.
— То все канєшно прикольно, але що означає екскалибур?
— Це чарівна або священна реліквія у формі меча, завдяки якому
Рицарь зможе зробити те, на що зараз не здатен, а точніше ми й самі не
знаємо про що він мав на увазі. — серйозно відповів Келзей.
— То в чому проблема? Знайшли й діло зроблено!
— Ми тільки сьогодні взнали, що меч цей реально існує.
— Стоп! — Генріх презирливим поглядом подивився на Келзея. — ти
хочеш знайти цю чудо зброю, і віддати Рицарю, щоби він ще більше бід
натворив?!
— Ні. Або так. Я його переграю.
— А я вам точно потрібний?
— Для чого ви мені здались? Я й сам не здогадуюсь. У Рицаря, мабуть, деякі плани на вас.
— Ти мене в чомусь підозрюєш Кемзей? — Генрі проковтнув слину.
— Ми можемо працювати разом, але мені потрібно знати все про вас