Генріх.
— Для чого?
— Я зможу продумувати плани, на майбутнє.
— Маєш на увазі дедукцію?
— Не знаю про що ви. Завдяки деякій інформації, я зможу точніше
підібрати роль у цих пошуках для вас.
— Я може не хочу якомусь міністру розкривати конфіденційну
інформацію, я розказав все вам на допиту в тому пентагоні.
— Ну… — Лара взяла артфон, – як не хочеш, я можу нарити твою
біографію в інтернеті.
— О ні, не треба! Я ліпше вже сам розкажу, там хейтери та вороги таку
чудасію про мене написали, аж очі на лоб лізуть. Ми ні куди не спішимо?
Келзей глянув на годину і похитав головою в знак заперечення.
— Окей… — Генрі розмістився зручніше на дивані та набрав в легені
повітря. – Треба згадати все… Ми з сім'єю були простими людьми, навіть
не простими, а бідними... ви зовсім розумієте що це таке бідність, но знайте
— при капіталізмі можливе все. В мої підліткові роки, по світу пройшла
страшна, світова війна. Економіка багатьох країн була у важкому стані, тому бідними були майже усі. Мені в дома жилося не медово… Я вже з
десяти років ходив на важку роботу, хоча на таку працю можна було йти
тільки з двадцяти п'яти років. З часом, я почав шукати справедливості у
нашій системі. Мені хотілося реформ у всій країні. Як ви й самі розумієте, після Люмбрової війни цього хотілося всім. Країна в депресії, бідність на
максимумі, а наша сім'я хоча і не сильно постраждала від війни но… бо
через важке життя, люди в багатьох країнах зробили переворот систем й
переходили до анархо— соціалізму. А в нас люди просто боялися змін. В
таких умовах я прожив до шістнадцяти років. Мені вдалось вступити до
коледжу для професійних механіків. Важко було лишати сім'ю, але як
найстарший і най розумніший, не дивлячись на всі заборони батьків, я
пішов, а точніше втік із дому. В житі під час навчання нічого важливого не
відбулося, окрім того, що я дружив зі всім коледжем, навіть ворогів не було, а все завдяки життєвому опиту. В один чудесний день, на четвертому курсі, мені було приблизно років дев'ятнадцять, крокуючи по вулиці на уроки, мені попала на очі така сцена: в темному провулку троє хлопців б'ють
одного пацика, це були мої друзі з гуртожитку. Вони сказали, що «вчать
дурня культурній мові». Мені якось стало шкода цього хлопця, но і друзів
ображати не хотілось, тому я вирішив нібито розібратись з ним самому.
Друзі мені повірили й пішли своєю дорогою. Я смикнув що пацан не
дурний і давай з ним зближатися. З часом ми стали кращими друзями. В
один прекрасний день, він розкрив секрет про свою геніальну вихідність.
Мова йде про акумулятори маленьких розмірів і в три рази більшою
вмістимістю енергії ніж всі існуючі види батарейок, при тому що
виготовлення їх було набагато дешевшим за всі акумулятори. Ну вот, лазивши в інтернеті та пошукавши повсюди усю нам потрібну інфу, ми
зробили висновок, що до нас таку технологію ніхто не робив, ні ну були
канєшно схожі технології, але там використовувались літі іонові пластини, а в нас водневі кристали. Порахувавши вартість матеріалів, реалізація
такого проєкту виявилась дуже успішна. Я вложив усі свої гроші назбирані
за десять років. Ми оформили фірму, зафіксували патент і приступили до
роботи. Він як вчений і я — електромеханік, разом нам вдалось розробити
акумулятор на двадцять тисяч міліампер і укластися в пару міліметрів у
ширину та сім сантиметрів у квадраті. На цей час такі розміри були
сенсацією. Наш продукт розкуповували за секунди, а нас самих викликали
на телеефіри. Ну і з часом коли замовлення перевищували сто тисяч в день, (а з такою кількість навіть не справлявся наші станки) ми продали всі права
цифровому гіганту за один мільярд! Душа від таких цифр просто падала в
п'яти! Ну а скільки це на вашій валюті я без поняття.
— Переводячи на наші це десять тисяч. – Відповіла Лара дивлячись в
артфон.
— Ого. – здивувався Келзей.
— Звичайно! Ля, та з такою касою, можна і королем стати. Наша
радість тривала, аж цілий рік. Ми вирішили не розділяти порівну гроші, а
користуватись однією сумою, щоб контролювати один одного. Я став
акціонером багатьох компаній і заробляв ще більше, а мій друг заснував
мережу досліджувальних центрів в наукових областях. Зарплата в його
фірмі була, ну дуже велика, туди йшли працювати вчені та дослідники із