транспорт, не всім вигідно тримати в себе величезну машину, їх ліпше
замовляти як таксі, в любе місце в любий час. Таксі витіснили майже весь
транспорт.
— А як тоді всі добираються на далекі відстані?
— Для цього існують вагони які пересуваються по канатах в повітрі, їх
швидкість досягає до тисячі кілометрів за годину. – Лара різко завернула в
іншу сторону, де було менше людей.
— Такий величезний цей торговик, за весь час що я тут був, ні разу не
вдавалося обійти всі торгові відділи. — Похвалився Генрі.
— Зажди хотіла побувати тут, по слухам це найбільший ТЦ у світі, але
праця на мін оборону забирає весь час.
— Коли я став королем, то першим ділом купляв час, в смислі платив
іншим, щоби робили за мене деяку роботу. Завдяки цьому я був завжди
вільний і правильно приймав важливі закони. В майбутньому ти б хотіла
покінчити з цією роботою?
— В мене є конкретні плани на життя.
— До речі, скільки ти вже працюєш на Келзея?
— Десь три роки.
— За то, якби не на базі, то полюбє в когось на кухні сиділа. — Генрі
дурнувато посміхнувся. — Тобі подобається жити з цим міністром
Карзейом?
— Він буває на базі один раз в пару місяців, і то аби заховати
конфісковані речі. Я там сама керую усім. Важко жити одному, розуміючи, що про твоє існування знає тільки одна людина.
— Тоді, коли це все закінчиться, я візьму тебе у свій світ, там тобі
точно буде весело, ти можеш стати абсолютно ким захочеш.
— У всіх світах однаково добре жити не вдатися.
— Так кажеш ніби жила в інших світах.
— Проїхали. — Відмахнувшись від питання вона прискорила крок.
— А в тебе насправді червоне волосся чи то просто пофарбовані?
— Може ти закінчиш поливати мене питаннями й ми розберемось, що
тобі потрібно?
— Ти це до чого?
— А ти для чого захотів в магазин піти, не просто ж погуляти.
— Ну не знаю.
— От прокляття… — Лара різко зупинилася, запхавши руки в кишені
штанів. — Я маску забула взяти… Тоді розходимося.
— Для чого?
— Бо я іду по своїм дівочим справам.
— Ааа, зроблю вигляд, що зрозумів. Зустрічаємось через… коли
надокучить. – Генрі обернувся й пішов в сторону магазинів.
— Ей Генрі! — пролунав голос позаду. — Не хочеш свій артфон
забрати? — Лара помахала його артфоном.
— Невже він в тебе?!
Лара кинула йому артфон і в цей момент розчинилася поміж людьми.
— Артфон, включи трьох вимірну карту місцевості. — Лежачий
артфон на долоні включив лазерну проєкцію всієї будівлі. Генрі рухом
пальця крутив, зближав і віддаляв проєкцію. Все було чудово, але єдине, що шум від голосів збивав усі думки. — артфон!
— Система елло до ваш…
— У тебе є якась функція шумодаву?
— Для вас знайдеться все!
— Десь я таке вже чув…
— Вам потрібно заглушити ваш голос для всіх, чи заглушити всі звуки
для себе?
— Давай всі звуки.
В цю секунду абсолютно всі голоси та шуми щезли.
— Артфон, зроби трошки голосніше, не треба, щоб я зовсім ні чого не
чув, просто приглуши не потрібні звуки.
Навкруги стало голосніше, половина голосів знову повернулася. Серце
полегшило, і він зайшов в зону відпочинку. Сівши на лавочку навпроти
невеличкого фонтану, різні думки заполонили голову. Як би він не старався, в голові нічого не складалось. Генрі вирішив кинути ці роздуми тому, що
скоро треба зустрітися з Ларою, а він ще нічого не взяв. "Стенди з
окулярами доповненої реальності самі себе не розглянуть". — подумав він
й підійшов ближче до входу в магазину технологій. Усе в очах почорніло, чиїсь долоні закрили йому очі. Не обертаючись Генрі сказав:
— О як неочікувано! Думав прийдеться тебе силою забирати з відси.
— В смислі?
— Ай, забудь, стереотипи в голову лізуть.
— Допоможеш мені знайти магазин одягу, вже все відшукала, але його
ні де не має.
Генрі обернувся і здивувався побаченому: Лара вже була в інших
речах, замість штанів і кофті, на ній була спідниця з довгими чоботами й
пухнаста кофта, а підкреслювало це все білий капелюх з пером.
— А тобі такий прикид краще пасує, но для чого?
— Тут ніхто не фарбує волосся, а в мене вони так скажемо не
стандартного кольору.
— Ти боїшся дивних людських поглядів?
— У свій живий час я була дуже популярною, і розпізнати мене може
любий, а цього не можна допустити. Ну і звичка міняти прикид, щоб збити
зі сліду.
— А перефарбувати волосся не думала?
— Я типу без тебе не здогадалась. В цьому світі не існує фарб для