агентам, або злим терористам.
— Тільки один раз прикид змінила!
— Ладно… — Генрі взяв зі столу меню, дістав артфон, включив
перекладач і почав читати все написане в голос. – керлед з медом, арсолдет, карахат.
— Для чого ти читаєш в голос?
— Я такі слова навіть прочитати не можу, як ви вообще цією мовою
розмовляєте? — Генрі відкинув меню на стіл.
— Також перший раз ці слова бачу, це не в мові проблема, на початку
буде не складно, я теж довго звикала, но мова в них просто доскональна, вона дуже багата й легка, плюс все як пишеться, так і читається.
До них підійшла офіціантка.
— Вам принести чай або солодку воду?
— Чай, дві чашки. — відповіла Лара. Офіціантка відійшла.
Генрі нагнувся до Лари й прошепотів:
— Ти в курсі, що чай тут безкоштовний?
— Це якась дикість платити за чай.
— Ух, жила б ти в капіталістичній системі — не думала б так. Навіть
на таких дрібницях як серветки, можна розбагатіти. У вас капіталізм?
— Ні. Може тобі допомогти з вибором? — Запитала Лара не даючи
ясну відповідь.
— З вибором страви? Так, вибирай.
— Нам негайно треба попробувати ердіну! — сказала Лара не
відволікаючись від артфону, — я чула, що цей шедевр кулінарії розробили
хіміки разом із найліпшими кухарями. Не просто так ердіна популярний
продукт.
— То не втратимо такий шанс. – Генрі подивився серйозно на Лару. –
Навіть я знаю, що сидіти за смартфонами в публічних місцях зовсім не
культурно.
Лара відключила артфон і поклала його на стіл, потім обернулась і
крикнула в сторону столу замовлень, щоб їм принесли ердіну.
— Це що було? — від жаху і стиду Генрі пригнувся нижче рівня столу.
— Я розумію що часу в нас не має, но культуру треба якусь мати, чи то
наслідки від постійного й одинокого життя на базі?
Його перебила офіціантка, яка принесла замовлення. На стіл обережно
поставили жовту рідину у двох чашках та два еклери.
— Та це ж звичайний еклер! — Здивувався Генрі. — я вже думав щось
нормальне буде…
— Не ний, пробуй, я після тебе.
— Ага, собою ризикувати не хочеш, я та точно…
— Просто попробуй.
Генрі взяв виделку, надломив шматок й положив до рота. Пожувавши
пару секунд він виплюнув, й різко запив чаєм.
— Що, вона справді така гидка?
— Краще не пробуй...
Лара не послухала і також відкусила.
— Ну що сказати, — заговорила Лара з набитим ротом, — бажання
поета. Це неймовірно! І чого тобі не сподобалось?
— Да я так… для приколу. — Він обернувся й викинув ердіну у
смітник.
— Для чого?
— Дана… чи як там тебе звуть, я казав, що не можу їсти такого.
— Ні не казав.
— То будеш знати. Не треба мені пхати всяку гидоту, цим і отруїтись
легко!
— З чого ти так впевнений?
— Відчув. В людей із третього світу є здатність відчувати язиком
отруту.
— Ти хочеш сказати, що ердіна отруйна?
Він похитав головою на знак згоди.
— Но вроді ще ніхто не помирав від неї, може…
— Може! Це, мабуть, отрута яка працює не відразу, а через кілька
років. Артфон, проскануй ердіну, перевір чи здатна вона зашкодити людині.
Артфон Генрі в лежачи на столі просканував фіолетовим променем
ердіну.
— Підраховую результат… Так, її молекулярний склад може
зашкодити людині з цього світу.
— А що на рахунок мене? Я ж не з цієї землі.
— Людину з третього світу доза в кількості триста грамів цього
продукту, може вбити за двадцять три години, через те, що і склад входять
молекули карсоладу й фісеру по табличці хімічних елементів
пентаковського.
— Яка доза потрібна, щоб вбити людину із цього світу? — запитала
Лара.
— У тутешніх людей імунна система вже встигла освоїти ці шкідливі
хімікати, але не до кінця. Карсолад і фісер при попаданні у шлунок
об'єднуються та утворюють асоціацію шкідливих іонів, це призводить до
того, що йод, цинк та інші мікроелементи перестають засвоюватися
організмом. Плюс до всього вище сказаного, достатньо з'їсти десять ердін
по двісті п'ятдесят грамів, щоб лишитись без імунітету.
— Ох ні чьо сє! — голоснув Генрі. — А чого ж тоді їх випускають?
— Зараз я перевіряю всі дані…
— Читай вголос все, що знайшлося, нам на читання часу не буде. –
холодно наказала Лара.
— Три роки назад ердіна не була шкідливою зовсім, але вчений і кухар
створили новий склад ердіни, це зробило фурор серед всесвітньої кухні.
Багатьом людям новий смак не сподобався, тоді було вирішено об'єднати