старий з новим смаком, це сподобалось всім, і її дозволили на продажу і всі
вісім країн дали ліцензію для глобального ринку. Але досконало
молекулярний склад ердіни ще ніхто не перевіряв на безпечність.
— А всесвітній організації здоров'я відомо про її шкідливість? —
запиталась Лара.
— Офіційно ні.
— То чого тоді вона ще у вільному продажу?
— На багатьох міністерствах і організацій лежить відповідальність за
її безпеку. Їм легше по тихому змінити рецепт, аніж повністю забороняти
продаж.
— Якщо все так страшно… — тремтячи почав говорити Генрі. — Тоді
нам самим треба розібратись з цим…
— Не потрібно нічого робити, — перебив його артфон, — Рицарь вже
розбирається із тим.
— Термінові новини!!! — донісся голос поряд стоячого телевізора. —
Всесвітній комітет здоров'я заборонив продаж ердін, а п'ять країн забрали
ліцензію на їх розповсюдження. Причина в тому, що до її складу входять
дуже шкідливі мікроелементи для здоров'я! Від сьогодні всі магазини за
наказом міністра здоров'я "об'єднаних країн" повинні припинити
розповсюдження й продаж цього продукту, а люди, що зараз мають при собі
ердіну повинні позбутися негайно, від сьогодні ердіна є нелегальним
продуктом. Все це не стосується громадян Гіпербореї. В столиці Белград
ще не дали коментарів по поводу цієї новини. Після сьогоднішніх зборів в
пентагоні, президент, міністри та інші політики поводитися перелякано, ми
припускаємо, що це зв'яза…
— За своє життя я багато чого бачив, — Генрі взявся руками за голову,
— але щоб таке…
— Дурість якась. — Лара викинула ердіну у смітничок. — Такі
рішення повинні приймати тільки в пентагоні, Белград тут ні до чого. Тобі
не здається це дивним?
— А ти, як думаєш.
— Ми прийшли сюди, почали їсти ердіну, тільки розкрили її темний
секрет, як Рицарь вже розібрався з цим.
— Повір, в житі трапляються випадки які навіть не нафантазувати, а
дивлячись на професійність і могутність Рицаря, такі трюки для нього ще
квіточки. Але для чого він це зробив? Щоби показати нам свою могутність і
можливості?
— Може він реально може бачити все що захоче?
— Це вже щось із неможливої фантастики, але тепер я точно спати не
зможу.
— Хочеш я буду пускати сонний газ по вентиляції.
— Е-е-е! Не дай Боже ти гази переплутаєш! Від вас жінок бід не
дочекаєшся.
— Нас Келзей чекає. — Лара піднялась й стоячи допила чай. — Ми
перевищили нам даний ліміт, через це кредит довіри до мене впаде і…
— То поспішимо! Артфон, телепортуй.
— Ти, що робиш? Тут не можна.
— Тоді пішли звідки прийшли, я ще разок на стелю у вході гляну.
Вони вийшли з торгового центру й направились за контейнери.
— Артфони, — сказав Генрі, — телепортуйте нас до точки відступу.
На секунду все перед очима побіліло. Вони стояли у вітальні, перед
ними на дивані сидів Келзей. Він плавно відвів погляд від свого артфону на
Лару.
— ОГО, а швидкості вам не займати!
— Він включив режим постіронії… — Лара прошепотіла Генрі.
— Режим чого?!
— Просив же на десять хвилин! – Сказав Келзей стаючи із дивану. –
Як ви хочете чогось досягнути, якщо навіть своїм часом не володієте? До
Лари це не відноситься, вона вообще дівчина.
— Тоді я крайній і винний? — здивувався Генрі.
— Я вже подав заявку на нових помічників. Троє людей вже були
готові прийняти ваші обов'язки, але я вчасно зрозумів що Рицарь вибрав
тільки нас трьох і більше нікого.
— Нас лише сорок хвилин не було! — Лара не дочекавшись відповіді
пішла у свою кімнату.
— А я дав тільки десять. В мене плани були, і більшість із них не
вдасться зробити оскільки вже сонце майже сіло.
— Та як так? Ми ж тільки… — Генрі покрутився в пошуках вікна, щоби побачити як світло сонця, але поблизу на стінах вікон не висіло.
— Зараз другий місяць зими, сонце швидко сідає. — Келзей подивився
по сторонах, шукаючи Лару. — Лара! Куди ти втікла, розмова ще не
закінчена!
— Двері напевно закрила, логічно, що вона тебе не почує. — Генрі
обернувся, і перед його носом з'явилась Лара.
— Ти пам'ятаєш про наші справи? — запитав Келзей.
— О точно! — Швидко промовив Генрі не даючи відповісти Ларі. —
Ми там розкопали, що ваш найулюбленіший еклер "ердіна" виявилася
отрутою, причому легальною отрутою.
— Швидко ви, і не очікувано. — Келзей направився на гору до свого