Дали б якийсь ліхтарик, був би в мене мій смартфон… артфон! Точно". —
Він швидко дістав артфон і сказав:
— Артфон! Включи ліхтарик.
— З якою яскравістю?
— Давай з максимальною.
У все горище моментально заполонило яскраве світло, очі засліпило до
болю.
— Не так сильно! Зроби на середню.
Світло стало теплішим і слабшим, тепер видно було все без проблем.
Він обернувся (тримаючи в руці артфон) і пішов на початок. Трошки
походивши, все— таки знайшов цей бурий ящик і попробував підняти
одною рукою, але коробка розвалилась і всі книжки впали через днище.
— Бачу у вас проблеми, пане Генріх. — сказав артфон.
— І дуже великі. Попробуй одною рукою підняти ящик в пару десятків
кілограмів, не зручно мені.
— Я можу зробити режим левітації, та буду вільно літати за вами.
— Роби.
Артфон піднявся у повітря і застиг над головою.
— Як все— таки тобою зручно користуватися артфон, як тільки
Рицарь зміг додуматись до таких технологій?
— Складна фізика вот і все.
— Яка тут фізика? Не може бути, щоб в трьох міліметровий корпус
поміщались всі існуючі технології, це скоріш магія.
— Магія — в першу чергу також фізика, але її Рицарь не застосовував.
— А як він зміг додуматись до такого гаджету?
— Рицарь побачив як можна було мене скласти й все.
— Дич якась… Не може бути, щоби він мав таку вундервафлю, і чому
тоді він нам сказав зайнятися пошуками, маючи таку перевагу?
— Плани Рицаря, бачить тільки сам Рицарь, тому він дотепер не
переможений.
— А супер герої з інших світів? Чув, що вони неможливо могутні.
Навіть я хотів звернутись до них за допомогою.
— На них Рицарь також має плани.
— Цікаво... Мене дивує вот що — як все— таки можна було з'єднати
так багато технологій і зробити артфон тонким?
— Простими словами це називається велике тіло в середині малого
простору, таким чином побудований корабель Рицаря.
— Який ще корабель? В нього ще є якесь судно?!
— Ви вже бачили його.
— Ти кажеш про летючі тарілки?
— Ні, про його золоті лати. Ви, мабуть, думали — як можна було
помістити стільки технологій в костюм трошки більше людського розміру.
— Та, думав про таке.
— Насправді це ніякий не костюм. Ви чули щось про "величезний
простір в середині маленького об'єкта"?
— Просторно квантовий обсяг, тобто ПКО?
— Так, по такій технології побудований корабель Рицаря.
— Ясно, в нашому світі теж розвивали цю технологію. А коли він
остатній раз виходив зі свого корабля?
— На моїй пам'яті не зафіксовано ні одного такого випадку.
— Значить, в нього є бойовий корабель з дуже могутніми
технологіями, і всіма умовами для комфортного життя а… А де він тоді
бере всяку провізію? Він же також має щось їсти.
— Рицарь не зовсім людина, він боголюдина, це новий вид людського
тіла.
— А конкретніше?
— Він має переваги над стандартним тілом, такі як: безсмертя, щільний скелет, відсутність крові, головний мозок знаходиться в животі, відсутність зайвих органів, але форма тіла максимально схожа на
стандартне людське, тому вуха, волосся, нігті для красоти. Таке тіло не
потрібно ніколи підживлювати чимось, воно ніколи не змучується і не
дихає. А найважливіше те, що всі спектри відчуттів в десятки разів
перевищують людські.
— Навіть не віриться… Тоді ми маємо діло з простим кіборгом?
— Ні, він не кіборг.
— А чому всі артфони такі тонкі? Ти ще не відповіла на це запитання.
— Артфони також зроблені по технології ПКО.
— Все зрозуміло, а якщо…
— Вам потрібно нести книги. — Нагадав артфон.
— Точно! Або ні, я не зможу це навіть підняти не то, що нести!
Артфон, ти можеш допомогти?
— Так, я все зроблю.
— Яким чином?
— Магнітним промінням. — Фіолетовий лазерний промінь с артфона
підняв у повітря книжки довкола розваленої коробки.
— Таким чином людей можна викрадати?
— Викрадати ні, тільки підіймати, і то максимум одну особу.
— Це мені точно знадобиться. Спускай ці книжки на перший поверх, я
за тобою.
Книжки разом з артфоном повільно підлетіли до початку горища, й
вилетів через вихід у підлозі. Генрі відстаючи повільним кроком йшов за
ним. Він не встиг ще зайти у бібліотечну залу як з неї пролунав голос
Келзея:
— Ми через вас Генріх, час втрачаємо!
— Хочеш якісно і швидко, роби сам. — Сердито відповів Генрі. — Я
чекав коли ви побалакаєте. Скажи дякую за те, що я додумався як все