маленькими приміщеннями. На табло поряд писало розміри й глибину:
"500 метрів у глибину, площа 5 кілометрів у квадраті".
— Що?!
— Що?! — здивувалися одночасно.
Від їхнього голосу прокинулася Павета.
Генрі великими очима дивився на Келзея, а сам Келзей був не менш
вражений побаченому.
— Як?! Як? І ти навіть не знав? — запитав Генрі, — ти ж міністр
оборони, це твоя робота знати про такі величезні об'єкти!
— Сам шокований… — Відповів Келзей не відводячи погляду від
підземної бази. — Така велика і не єдиного натяку на існування, як вони
змогли побудувати таку величезну базу не звернувши до себе уваги, це
точно не наші технології…
— А може це якась інша країна? Ти знаєш де то знаходиться?
— Це Гіперборея, точніше її крайні кордони.
— Може це база президента, це ж його люди забрали Лару. Їм потрібно
було її кудись привести, це ж логічно.
— Може бути й такий факт, але тут щось не сходиться.
— Та вроді все…
— Ні, президент не міг би таке ні побудувати, ні добратися туди так
швидко.
— Ну добратися може б і не встиг, але побудувати...
— Генріх я перепрошую, але ви говорите дурниці, будування такого
об'єкту потребує величезних затрат, як матеріальних, так і фінансових, я не
бачив ні разу щоби якась країна витрачала величезні гроші на якийсь
секретний об'єкт.
— Тоді ми маємо діло з дуже секретною організацією, яка може
сховатись навіть від твоїх очей.
— Якщо тут пов'язані люди із вашого світу Генріху, то не очікуйте
кумівського милосердя від мене, я і вас можу зупинити.
— Навіть якщо вони будуть хороші? — запитала Павета.
— О, ви не спите?
— Я проснулась від ваших гучних голосів.
— Це добре, нам не прийдеться вам все заново розповідати.
— Ну— ну, я до такої справи братися не буду, тільки з пошуком меча
допоможу, а з секретними організаціями самі розбирайтеся.
— А нам і не потрібна ваша допомога в такому.
— От і добре… — І з цими словами Павета знову заснула
– От би на море зараз... — Пробурмотів Генрі.
— про що ви? – Запитав Келзей.
— Про наш план.
— У нас немає плану.
— Ну а я про шо? В нас навіть плану нема, а кожна хвилина як повітря
важлива, ми не знаємо, що з нею будуть робити, але точно впевнені, що
будуть витягувати інфу, а вона їм не буде говорити, тому її будуть катувати
й все піде по кругу. А якщо все— таки витягнуть інфу, то в нас з'являться
зайві конкуренти за пошуками.
— Але ми все— таки в плюсі, вона знає тільки, що треба шукати, а як і
де вже ні.
— І що тоді нам лишається? – З надією запитав Генрі, очікуючи
геніальної відповіді.
— А лишається нам її витягувати поки є час.
Келзей покрутився на місці й мовчки телепортувався на базу. Генрі не
відразу зрозумів в чому діло, але допивши Ларин чай також перемістився у
вітальний зал бази. Келзей його вже чекав сидячи на дивані.
— Так ну шо міністр, ти справді збираєшся силою забрати нашу
Лорочку?
— Ні, воювати ніхто не буде, армію або мінімальний загін вже не
встигнемо зібрати, і це тільки одна проблема, друге діло їх туди доправити, це ще займе пару годин, яких в нас зовсім немає, ми вдвох тайно проведемо
спецоперацію.
— Слухай, мені трошки страшно йти у двох на цих ЗЧС.
— Ви знаєте їх назву? – Запитав Келзей обертаючись до нього.
— На артфоні подивився.
— І ким ми маємо діло?
— Це дуже секретна організація, зв'язки та контроль яких лежить в
восьми головних світах і п'яти другорядних, тут же вони секретно
тримають повний контроль над всіма країнами.
— Брехня якась, ніхто крім нас не контролює Гіперборею, я вообще
перший раз про них чую.
— На то вони, і є секретними. Цікавий факт: це вони накрили головну
схованку терористів в Гандвані, і їх рук діло, що місяць щез, вони його
просто знищили, це вообще можливо, не роблячи проблеми всій землі?
— От значить хто розкидали по всій планеті велетенські прилади зі
штучними магнітними полями.
— Ух, аж мурахи по шкірі від одної думки, що ми маємо з ними
проблеми.
— Я так розумію ЗЧС розшифровується як захисники четвертого
світу?
— Зараз гляну… — Генрі почав пошуки на артфоні. — Ага і справді, як ти тільки догадався навіть питати не буду.
— Ви б про щось важливе запитали.
— Зараз шо робимо?
— Починаємо збиратися. — Келзей швидким кроком піднявся по
сходах до себе в кабінет.
— А що збирати! — крикнув Генрі йому в слід.
— Нічого, не смійте тільки щось брати з військового арсеналу, я все