сам вам винесу, краще занесіть ящики з деякими предметами біля вас у
камеру схову!
Генрі взяв ящик біля дивану і пішов по коридору шукаючи поглядом де
яка кімната. Через те, що писемності тутешньої мови він не знав, прийшлося відкривати кожні двері у коридорі, шукаючи де б можна було
лишити ці ящики. Всі незнайомі двері були закриті намертво, відчинилися
двері тільки навпроти кухні. Генріх обережно заглянув в середину й
включив світло, тут його очікував сюрприз. Невелика по своїм розмірам
комора була заставлена бронежилетами і ящиками з якоюсь зброєю.
Найбільше увагу звернув на себе товста скриня поміж різними військовими
предметами.
— Це мені треба! — Генріх обережно зайшов з ящиком і прикрив за
собою двері, присівши над скринею, він обережно почав підіймати кришку
скрині рефлекторно зажмуривши очі очікуючи скрип, якого не пролунало.
В середині лежали пару гвинтівок, і з десяток гранат, Генрі все обережно
виклав на підлогу і під всім на самому дні скрині лежали два чорних
бойових костюми. Генрі не звернув на них уваги та взяв до рук гвинтівку.
Холодна сталь давала відчуття сили та захисту. Генрі натиснув на кнопку
біля держака і зброя запустилася. Він прицілився у полиці потім у двері.
З вітальні пролунали крики "Генріх куди ви сховалися?". Генрі відразу
зрозумів, що тут йому знаходитись не можна, й різко підскочив вдарившись
головою об полицю. Глухо зашипівши від болю через зуби, краєм ока він
помітив, як з полиці над ним падає залізний циліндр. Він швидко
простягнув долоні щоби його злапати, але пожалів про це, тому, що
предмет виявився надто важким і Генріха потягнуло на підлогу, коліном він
приземлився на гвинтівку з якої вилетіли кулі розбиваючи все на свому
шляху. Грохот і шум в кімнаті піднявся страшний. Двері відчинилися і в
середини заглянув Келзей.
— Навіть не буду питати, що ви тут робите. — сказав він дивлячись на
розкидані речі.
— Моє коліно… — жалісно простогнав Генріх тримаючись за ногу.
— Ви самі себе покарали, мене потрібно більше слухати.
— Може візьмемо пару гвинтівок, автоматів або гранат?
— Вам можна максимум гвинтівку брати.
Генріх намацати за спиною залізну сферу й взяв її в руки. — Ааа, це
граната… Чому всі ваші зброї такі дитячі? Чому немає лазерних пушок або
хоча б сталевих куль?
— Не забувайте, що вбивство у нас рахується як неможливий супер
гріх, тому вся зброя розрахована для стримання людини, а не для вбивства, і арсенал з електрошокерними видами зброї ідеально для цього підходить.
— Ну— ну, добре, що хоч гранати є… А ними можливо вбити людину?
— Не зовсім…
— Зараз перевіримо! — Генрі включив гранату й кинув її через
відкриті двері у сусідню кімнату.
— Дурень! Що ви зро…
Не встиг Келзей вилаятись як всі речі з тієї кімнати розлетілися у
коридор, а хвиля струму зачепила Келзея.
— І вона теж електрична… — зажурився Генрі піднімаючись на ноги.
— Я зараз знайду металеву кулю і протестую її на вашій голові —
пригрозив Келзей беручи автомат з полиці.
— О! Бач, як щось треба то відразу знайдеться! А може ти ще танк
знайдеш? Пошукай може в шафі лежить, він нам точно знадобиться.
— Марно ви так жартуєте. — Келзей вийшов з кімнати, підійшов до
шафи у самому кінці коридору і відкрив її…
— ЩО?!!!!! що у твоїй шафі робить ТАНК?! – здивувався Генріх
побачивши у шафі машину.
— Це конфіскація у терористів.
— А як ти його запхав у шафу? В тебе теж технології як у Рицаря?
— Це прохід у гараж замаскований під шафу, Лара для чогось так
зробила.
— А мені можна всередину?
— Можу ще й гелікоптер показати, але не зараз, після нашої операції.
— Ну ти й жмот! Там можуть бути дуже важливі речі для нас.
— Не думаю, але краще перевірити, чекайте но, – Келзей обернувся
спиною до шафи, – що ви там казали на рахунок технологій Рицаря?
— Точно, я не дуже все пам'ятаю, він там ПКО технології
використовує, типу великий простір всередині малого об'єкта, це означає, що в середині цих золотих латів не тільки знаходиться його тіло, але й
здуріти яке велике приміщення.
— Вибачте Генріх, ви клоун?
— Я правду кажу!
— А ще там в нього цілі поля лежать з Києвом у придачу, з чого ви
таке придумали? Не може бути, це просто казки.
— Я можу підтвердити цей факт!
— Ну давайте, я може не буду сміятися.