життя.
— А як тоді ми туди попадемо? — запитав Генрі.
— Туди можна телепортуватись, але здійснювати по базі телепортацію
вже не вдасться, спеціальні прилади не дають можливості перенесення, навіть жодний формат розщеплення не допоможе.
— А на вулиці хоч можна телепортуватись?
— Блокіратори стоять тільки в середині бази, але не забувайте про
велику кількість охорони, артфон відстежує кожну людину, це дасть вам
перевагу.
— А на щит можна буде надіятись? ну в мислі силове поле для захисту.
— Силовий щит від артфона дасть вам повний захист. Не забувайте
про невидимість від всіх спектрів бачення, тепловізорів і ще деяких
сканерів. Розрядна хвиля для самозахисту вже розблокована, вона
розряджає любу техніку в радіусі п'ятьох метрів.
— ОГО, а її можна багато разів використовувати?
— Ні. — Відповів Келзей, — якщо ми її використаємо, тоді вся техніка
довкола відключиться. А якщо якісь корпус на їхній базі буде відключено
від системи, це відразу помітять, ми маємо все зробити беззвучно.
— Тоді все розібрались… ах, а що робити з артфоном Лари?
— Якщо вам не вдасться його забрати, – відповів артфон, – тоді
забудьте про нього, її артфону було в честь служити для людини, в якої був
важкий життєвий хрест.
Келзей заховав свій артфон до кишені, подивився на Генрі, а він у
відповідь.
— Нехай мене запам'ятають як доброго короля, який правив мудро і
помер як герой.
— Для чого вам помирати?
— Я знаю як битися тільки в рукопашному бою. А ти для чого два
патики за спину повісив?
— Це електричні мечі на крайній випадок. Пам'ятайте, що ким би не
були наші вороги вони все одно люди як і ми.
— Ок…?
— Артфони! Телепортуйте нас.
Рятування Лари від ЗЧС
Вони з'явилися у маленькій кімнаті яка нагадувала комору.
— Режим невидимості включено, режим силового щита включено, —
тихо повідомили артфони, — за стіною стоять двоє людей.
— Треба непомітно їх обійти.
Келзей перший відкрив двері й вийшов в коридор, Генрі трохи пізніше.
На зустріч йшли двоє солдат у чорній уніформі, своїми тілами вони
перекривали весь прохід. Келзей різко став перед ними й приклав
електричні ножі їм до шиї, солдати попадали як повалені дерева. Їхні соні
тіла віднесли в ту комору.
— Я де нам шукати потрібно?
— Не кричіть так Генріх… — просичав Келзей.
— Не бійся, наші голоси чуємо тільки ми. То як будемо шукати
Ларочку, заглядати за кожні двері допоки нас не спалять?
— Заглядати за кожні двері не потрібно, я на артфоні це сам можу
робити, але в радіусі ста метрів. В цьому корпусі її не має.
— Ідемо тоді в інший.
— Проблема в тому, що вихід тільки через ліфт, – сказав Келзей
дивлячись в артфон, – або через кімнату, яка засіяна людьми.
— Я б покатався на ліфті.
— Ні, через ліфт небезпечно, прийдеться через охоронців.
Пробігши в перед, вони зупинилися біля розчахнутих велетенських
дверей, із середини приміщення доносились сміхи та голоса на
незрозумілих мовах.
— Двоє людей стоять за стіною, ще троє по краях кімнати, а інші
четверо на сходах, які ведуть в гору. — Келзей зарядив ручний кулемет.
Генрі приготував автомат і обоє вони забігли в середину. Не думаючи
вони почали обстрілювати всіх кого бачили, за пару секунд солдати лежала
немов вбиті, ніхто не встиг зрозуміти, що тут відбулось. Келзей відразу
побіг до сходів тягнучи Генріха за собою. Вийшовши на балкон вони
побігли вперед до дверей і пройшли крізь них.
— Ох нічого собі! Це куди ти нас завів Келзей?
— Нам треба обійти по балконах в от той прохід. Судячи за мапою ми
в найширшому приміщенні, аж п'ятсот метрів у квадраті. Ангар в який
дирижабль поміститися.
— Нам, що зараз треба кілометр до дверей бігти?
— Це якщо…
По всім коридорам залунала сирена, на балконі почали з'являтися
солдати, які бігли в сторону приміщення де пройшла перестрілка. Генрі з
Келзей притиснулись до стіни, щоби ненароком когось не зачепити.
— Не треба нікого зачіпати Генріх, зараз тут з'являться ще більше
солдатів, нам не пролізти повз них, доведеться стрибати з балкона.
— Ти здурів? Тут висота під двадцять метрів, ми ноги переламаємо.
— Артфон автоматично включить левітацію і наша посадка буде м'яка.
Келзей відчепив від поясу тонку гранату й причепив її до стіни.
На балконі справді почали збігатися солдати. Келзей знайшов момент