поміж мимобіжними солдатами й зістрибнув з балкона. Генрі довго не
наважився допоки не закрив очі й не зачепив мимобіжного вояка. Цей
чоловік обернувся і почав стріляти в сторону Генріха. Коли Генрі все ж
таки приземлився, Келзей його взяв за плече й відвів за гору великих
ящиків.
— Нас вже розкрили! Чого відразу ви не робите, що вам кажуть?!
— Запускайте антикрота! — Почулись вигуки із балкона.
— Ти знаєш хто це такий антикрот?
— По контексту можна догадатися. – Келзей обернувся в пошуках
виходу з цього ангару. – Знизу є понад десять дверей, нам треба бігти далі.
Їхня невидимість враз зникла, солдати помітили бігунів і відкрили
вогонь кусками електричної енергії, які швидко зникали розбиваючись від
силових полів артфонів.
— Нам тут не прорватись! — прокричав Генрі стріляючи у відповідь,
— всі наші виходи перекриті!
— Я буду зачищати балкон, а ви займіться шляхом до відступу! —
Келзей націлив кулемет до гори та відкрив струм електричних куль, кожна з
яких попадала в ціль, і збивала солдата з ніг.
Келзей стріляв прямо по виходу надіючись, що якась куля попаде в
солдата. Вояки з низу втікаючи від його обстрілу заховалися за двома
вантажівками, звідки продовжили відповідати вогнем.
— Келзей! Їх не дістати за машинами!
— Після моєї команди кидайте цю гранату під вантажівки! — Келзей
відчепив від поясу чорний круг і передав йому, продовжуючи стріляниною
заганяли солдатів до місця де була зачеплена граната на балконі. Кел
натиснув на артфоні кнопку і дистанційно здетонував вибух.
Всі хто стояв на балконі розлетілися по сторонах здригаючись від
електроструму.
— Генріх давайте!
Генріх включив гранату і зі всією силою кинув під вантажівки. Вибуху
не пролунало. Розуміючи, що зараз в них будуть неприємності, трясучи від
страху руками стрельнув у гранату. Через секунду вантажівки розлетілися
разом із всіма солдатами. Келзей добивав кулями остатніх стоячих солдат.
Двері почали закриватися, а пару останніх вояків відступили.
— Що?! – Генрі почав крутитися на місці шукаючи відкритий вихід. —
всі двері закриті!
— До цього я був готовий.
В іншому кінці ангару в повітрі з'явився фіолетовий круг нагадуючи
фантастичний портал, з якого вистрибнуло чотири людини.
— Що то за виродки?! — запитав Генрі.
— Наші неприємності. — Відповів Келзей перезаряджаючи кулемет.
Солдати повільним кроком направились в їхню сторону. Келзей
стрельнув в них пару куль, але чоловік з середини загону відбив їх
здоровою сокирою з двостороннім лезом.
— Це все на що ви здатні? — Крикнув цей чоловік. — Це рівень комах
і не більше.
— Не думаю, що вони слабі, — Відповів інших чоловік з краю, тримаючи в руці трьох лезу косу, — дивлячись на лежачих наших людей, ми маємо діло не з простими комахами.
— Ти кого комахою назвав? — крикнув їм Генрі.
— Шя підійдемо і все нам скажеш! — Відповів дядько з двома
короткими мечами за спиною.
Підійшовши трошки ближче, четвірка зупинилася.
— Я взнаю їх по голосу. — Прошепотів Келзей. — Це четверо
маршалів, найпотужніші солдати із всіх на планеті.
— Ти кажеш про тих маршалів, котрим мала стати Лара?
— Чого мала стати? Їй посмертно приручили звання маршала планети.
Той, що стоїть по середині звати Мерік, з косою Фізер, витягує свої мечі із
— за спини тільки Жилд, а той фокусник без рукавиць Вітхорд.
— Ну розказуйте для чого сюди прийшли? — запитав Мерік, спершись
руками об сокиру.
— Та пішов ти! — Гаркнув Генрі у відповідь.
Троє маршалів засміялися з Меріка.
— Ви не зрозуміли куди прийшли? — Продовжив Мерік. — Ми тут не
для того, щоб битися, нам вас заарештувати потрібно, а це діло п'яти
хвилин. Зніміть хоч свої шоломи для поваги, вони вас і так не захистять.
— Не відповідайте їм Генрі. — сказав Келзей. — те, що вони нічого не
знають йде нам тільки на користь.
— Кел, ти кажеш, що перед нами ліпші вояки світу?
— Так, це не проблема, артфони дають нам перевагу.
— А що вони роблять тут?
— Не знаю, може тайно на ЗЧС працюю, нам це вже неважливо знати.
Нападаємо по моїй команді. — Кел дістав артфон із кишені.
З його артфону стрельнула енергетична хвиля, яка розрядила всю
зброю маршалів.
— Це, що було?! — здивувався Мерік оглядаючи сокиру.
— Вони нам всю зброю із ладу вивели. — Байдуже відповів Вітхорд, колупаючи пальцем ніс.
— Ну, що я можу сказати, — голосно звернувся до всіх Фізер, чіпляючи косу за спину, — Ці двоє молодців врятували свої сраки на пару