обумовлений не через рідкі препарати, або через якусь нервографію.
— Та це ж технологія, яка електрострумом блокує нерви й болю тіло
не відчуває, плюси в тому, що не треба використовувати всякі наркотики
для анестезії.
— І як вивести її з цього стану?
— Ми вже ніяк не зможемо, напевно, я пам'ятаю, шо в нас просто
чекали коли організм сам відновиться, залежно від процедури, чекати треба
по різному.
— Артфон каже треба дві хвилини для неповного відновлення.
— Тоді зачекаємо… — Генрі відкрив двері. — Я піду на шухір.
— Непотрібно нікуди йти, артфони нам показують всіх людей.
— Опа! В нашу сторону йдуть гості в кількості двоє штук. — Сказав
Генрі дивлячись у коридор.
— Точніше це ми гості.
— Нехай будуть господарі.
— Бачу… — Келзей слабо тряснув Лару за плече. — Лара ти можеш
йти?
— Та… — тихо вилетіла відповідь з поблідлих уст. Біль в шлунку не
давала зібратися з думками, навіть мислити було важко і больно, їй хотілося
залишити це тіло і відправитись у вищий світ, аби тільки не відчувати
цього страшного стану.
— Зараз ти маєш встати і йти, ми будемо поряд.
— Я... Я не можу…
— В нас немає вибору, зараз тут будуть солдати, а в тебе немає
прозорого маскування, як в нас, тебе знову заберуть і буде ще гірше, мій
артфон буде тримати тебе магнітними полями, все буде добре.
— Буду старатися…
— Все йдуть! — крикнув Генрі.
Вони обережно вийшли у коридор. Військовий костюм повністю
маскував Лару, а артфон підтримував так ніби в неї й не було поганого
стану.
Із за повороту вийшло двоє військових які ціленаправлено бігли в їхню
сторону. Підійшовши ближче, один із солдатів різко звернувся до Лари:
— Ви із третього корпусу?
— Так… — слабо пробурмотіла.
— Ваш корпус має патрулювати сектор "це". В планах підвищеної
перевірки через напад на нашу базу, ви маєте зняти шолом і показати лице.
Лара тільки торкнулася шолому, як Генрі з заду вдарив електромечем
солдата, але бронежилет відбив весь удар. Солдати швидко відбігли назад, і
по команді "включай" з обох сторін шлях перекрився прозорими стінами, ще й невидиме маскування щезло.
— Для чого ви їх зачіпали Генріх?! — Келзей стукнув ногою силову
стіну, і підійшов до Лари. — Ти як себе відчуваєш?
— З кожною хвилиною все краще.
— А я відчуваю себе в дупі! — розгнівався Генрі. — Дивіться, за цими
стінами на нас вже вся їх армія дивиться. Як вибратися ти хочеш Келзей?
— Ці солдати не дурні, вони вже знали де ми, ті хто підійшли до Лари, просто розігрували спектакль. В такому випадку ми маємо здатися. —
Келзей положив зброю на землю, зняв шолом і підійшов до стіни з
піднятими руками.
У вузькому коридорі солдати штовхались як тільки могли. Мерік з
Фізером важко прорвались через весь натовп до стіни. Мерік дістав із— за
спини дволезу сокиру, підняв руку і стіна з його сторони щезла.
— Без зайвих рухів покладіть всю зброю включаючи артфони на
підлогу. — В голосі Мерік ярко відчувалася надмірність і співчуття. —
Міністр оборони Келзей, через статус зачіпати вас ніхто не буде, а от з
королем Америки Генріхом першим разом із… — Мерік зупинив погляд на
Ларі.
— Привіт Меркіанор. — Лара помахала ручкою.
— І знову ти… — Меркіанор заховав сокиру за спину і схрестив руки
на грудях. — Невже це справді ти…
— Чула, що ти розслідування проводив. — Лара вийшла сміливо в
перед і підійшла до Меркіанора в впритул. — Моя невинність вже
доведена?
— І чому тільки ти мені попадаєшся в самих незручних моментах, ти
вже вроді як три рази вмирала, чи як?
— Вона запитала тебе на рахунок розслідування. — Серйозно сказав
Фізер, проводячи пальцями по лезах коси. Він глянув на Лару й кивнув у
знак привітання.
Всі солдати замовкли в очікувані реакції від Меркіанора. Він в свою
чергу відчув весь тиск поглядів на собі, і перейшов у словесний напад:
— Ви всі знаєте, що означає емблема білого Лева на моїх плечах? Це
один зі знаків нашого полку, вище мене йде тільки знак золотого птаха, а
точніше наш голова Елерон Масейковський, ви його тут бачите? Ні? Я
також ні, тому питанням маю права задавати тільки я!
— Нічого собі, принцеса розвелася. — Крикнув мужик із натовпу.
— Ой, пішло—поїхало. — Лара прикрила лице долонею від сорому за
нього.
— А хто проти, — Меркіанор звернувся до всіх, — йдіть у перший світ