тіло. Стук у двері зірвав всі плани. Він стрибнув з ліжка і жваво підійшов
до дверей.
— Генрі ти чого втік? — Запитала Лара як тільки двері відчинилися.
— Ми тільки аж через годину збиралися йти!
— Через годину в мене є плани, а цей музей скоро буде відкриватися.
— Стоп, а яка зараз година?
— Чорна. Говорять котра година. Йдемо прямо зараз.
— Я вже багато годин на ногах, мені й п'яти хвилин віддихнути не
дають!
— Я все сказала.
Двері грюкнули прямо перед носом.
— Капець, до чого докотився, що вже баба мною керує! Ну ладно, швидше зроблю швидше віддихну.
Генрі вдів чорний військовий костюм і прийшов у вітальню. Лара
сиділа за низьким кавовим столиком перебираючи стопку документів.
— Ого! — здивувався Генрі побачивши її костюм. — Ти ніби якогось
персонажа із гри косплеїш.
Чорний комбінезон з оранжевими вставками різної форми удавали її
костюм солдата космічної армії, а ні як цього світу.
— Координати тобі вже кинула, включаємо невидимість вже тут, ми
приходимо забираємо кристал і телепортуємось сюди. Без артфонів
планування одного плану зайняли б цілий день.
— Не вірю, що все пройде без проблем, бо наявність одної жінки вже
гарантує двадцять п'ять відсотків провалу.
— І з цим не посперечаєшся… — Вона посміхнулася і щезла.
Генрі ледве слиною не подавився від такої несподіваності. Швидко
налаштував телепортацію на артфоні та щез.
Лара його вже чекала у невидимому вигляді.
— Генрі придурок!
Він обернувся по сторонах шукаючи Лару на просторих вулицях.
— Ти невидимість не включив!
— Точно, забув, зараз я все налаш…
— Стій, не треба! — Вона поклала прозору долонь йому на артфон не
даючи нічого зробити. — Після того, як ми вкрадемо кристал, полюбому
почнеться розслідування і подумай тільки, як всі здивуються коли побачать
як ти зникаєш посеред вулиці.
— Ну і що. Побачать пару людей як хтось щезає і все.
— Ми не через простих людей так ховаємося, а від ЗЧС.
— Так, мені значить як туристу йти в музей?
— Йдемо швидше, в нас сім хвилин до закриття.
— Ох йоли пали, полетіли!
Генрі швидко піднявся по сходах і зайшов у величезну будівлю. Лара
не стала йти пішки й телепортувалася прямо до склепу. Вигляд в середині
музею перехопив увагу Генріха, кожна картина статуетка або якісь предмет
прямо аж просилися розглядіти їх оближе. Лара постукала його по спині та
штовхнула у напрямок центральної зали зі склепом.
— Швидше, потім подивишся на все.
— Чуєш, а може трохи пізніше прийдемо?
— Музей вже буде завтра закритий, плюс я маю справи. Ну швидше
Генрі!
Посеред широчезної зали стояв старий мармуровий склеп, з
вирізьбленими малюнками по всій поверхні. З переду його охороняли два
орли в метр у висоту.
— Так Ларочка, і шо зараз робити будемо?
— Ти нічого, просто стій і удавай, що дивишся на експонат. — Лара
підійшла в притул до дверцят склепу і почала водити пальцями по
вирізьбленим написам, поки одне слово не прогнулося як кнопка. Збираючи
фразу із різних слів вона змогла їх активувати, і голови кам'яних орлів
трошки відокремилися від тіла.
— Лара ти там щось робиш? — запитав Генрі. — просто тут по залах
ходить охоронець і просить розходитись всіх, а людей як ти помітила тут
мало, тому моя черга прийде через пару хвилину.
— Мені лишилося тільки голови поставити на місце.
— Кого? Які голови?!
— В цих двох орлах голови стоять не правильно, натискаючи на вот
цю кнопку, — Показує на кришку склепу. — Голови будуть крутитися, мені
треба підібрати момент і зупинити їх.
— А нічого, що камери це все зафіксують.
— Я тобі в інстаграм сторіз кину.
— Куди–куди?!
— Думаєш я не продумала все на перед? Зараз мій артфон зациклить
камери на одному моменті, далі якого знімання не піде.
— Встигнеш за пару секунд до того як до нас дійде цей охоронець?
— Який?
— Пане! — крикнув чоловік у жовтій уніформі підходячи до Генріха.
— Музей зачиняється, просимо вас покинути, будь ласка, його, і бажаємо
вам найкращого.
— Вибачте я… — душа Генрі втікала у п'яти. — Ви не бачили мого
песика?
— Вибачте, це жарт?
— Чого ви так вважаєте?
— Утримання домашніх тварин забороняється вже як сто років.
— Я маю на увазі не звір, а гаманець, я його так називаю через те, що…
Лара обійшла орлів, розглядаючи та вимірюючи кут повернення їх
голів і підрахувавши пару прикладів у голові, стала назад до склепу і