натиснула на кнопку у кам'яній плиті. Генрі вчасно побачив, що голови
повільно починають крутитися, і відійшов подальше, щоб охоронець стояв
спиною до склепу і не бачив орлів. Голови почали крутитися повільно, Лара підняла палець від кнопки й вони зупинилися. При наступному
активуванні кнопки, голови закрутилися ще швидше. Зачекавши кращого
моменту вона відпустила кнопку, але одна голова не правильно зупинилася
на пару міліметрів, ще й до того по кам'яній шиї пішла тріщина.
Вдихнувши повні легені повітря, Лара з нову натиснула кнопку. Голови
почали крутитися набагато швидше. Охоронець почув шум і обернувся.
— Швидко викликайте інженерів! — крикнув він в рацію. — Тут зі
склепом щось дивне твориться!
— Шо ти маєш на увазі Петрович? — пролунала відповідь із динаміку
рації.
— Голови орлів крутяться як дикі, всіх сюди негайно!
Через пару секунд сюди підійшли з десяток різноробочих музею. Ніхто
не міг повірити очам, що голови орлів крутяться самі по собі. Лару такий
розклад напряг. Вона останній раз різко відпустила руку і голови
зупинилися як потрібно. Склеп затріщав, дверцята відчинилися, тепле
сяйво кристалу осінило всю залу, робітникам прийшлось закривати лице
руками щоби не осліпнути. Скориставшись цим моментом Лара відкрила
валізу, підійшла до кристала і її маскування почало зникати на пару секунд.
Вона взяла кристал в руки й невидимість зникла, артфон перестав
працювати.
— Привіт. — ніяково Лара привіталася здивованими людьми.
— Пані... — повільно сказав охоронець. — ким би ви не були, просто
покладіть кристал на місце.
Валіза лежала на відстані кроку, але любий зайвий рух змусить
охорону дістати зброю і стріляти. Лара підкинула високо кристал, сяйво
якого забрало всі погляди, і в цей момент вона встигла підібрати валізу і
включити артфон, і як тільки кристал приземлився у валізу вона щезла по
екстреній телепортації. Здивовані робітники лишились як вкопані, не
знаючи, що робити.
Лара з'явилась посеред бази тримаючи валізу за ручку, Генрі сидів на
дивані у вітальні попиваючи чай.
— Ну як там справи Ларочка?
— Хоча кристал ми й дістали, але проблем також наробили. — З
силою вона поставила валізу на кавовий столик, що аж Генрі подавився
чаєм. — Охоронці та всі інші глядачі не входили в мій план, ти не міг
здогадатися, що їх треба вивести?
— Я зробив все що міг. — Генріх розвів руками й вилив чай на
підлогу. — А звідки ти знала як відкривати склеп?
— Поки ніжки несли твоє тіло до музею, я телепортувалася до склепу, зробила скан з артфона і побачила всі механізми наскрізь.
— Будемо відкривати валізу.
— Не можна!
— Чого?
— Де ти був коли я діставала кристал?
— А це… я до того ще стратегічно відступив.
— Цей жовтий кристал відключив навіть артфон! Дивно, що на мізки
його електромагнітні поля не діють.
— І що дальше?
— Далі цей кристал має відкрити нам пусті сторінки в золотій книзі.
— Яким чином?
— В загадці писало: цим ключем, початок, щоб розблокувати треба
сонцю засіяти.
— А тут навіть вікон немає!
— То вийдемо на двір.
— Випадково ми не під землею?
— Ні, вікон немає тому що це броньований дім
— А де тут вихід?
— Обернись.
Генрі обережно обернувся.
— Я думав, що це просто гравюра вирізьблена на стіні.
— Сама не знаю чого їх так замаскували. Потягни на себе ручку.
Генрі потягнув за круг і у дверях пролунав звук механізму. Через пару
секунд сонячне світло осліпило їх.
— Ого! Ми в спальному районі! — Генрі вибіг на вулицю, оглядаючи
різні будинки вистроєні в ряд з обох сторін.
— Сонце скоро сяде. — Лара вибрала най сонячне місце на подвірку і
положила валізу на траву. — Візьми мій артфон і відійди на пару метрів.
— А книгу тобі потрібно? — Він простягнув їй золоту книгу.
Вона присіла до валізи, й кнопкою на костюмі активізувала шолом
який повністю закрив всю голову. Відкривши кришку вона швидко підняла
кристал до сонця. Його світло стало ще яскравіше ніби друга зірка. Лара
відкрила книгу на пустих сторінках, поклала її на траву та обережно
направила основний промінь світла від кристала на сторінки. Написи
почали з'являтися самі по собі на папері. На другій сторінці слова
перестали з'являтися.
— Все! — Вона обережно поклала кристал у валізу прикривши його