довіряю тільки…
— Мені? Я знаю це Мерік.
— Та яке там тобі! Келзею, я на нього вже багато років працюю, він
для мене як рідний. Як будуть проблеми, приходь в ресторан у міятроні, все
вирішу для тебе, і ще й час гарно проведемо.
— Ти так натякаєш на…
— До зустрічі. — Мерік швидко вийшов з будинку не дослухавши її
догадки.
— Я так розумію в валізі на кавовому столику лежить кристал? —
запитав Келзей.
— Та, Лара чогось вже зараз захотіла йти, ну і логічно, що хто
поспішить, людей насмішить. Але навіть без плану ми все одно дістали
кристал. — Генрі підійшов до валізи й відкрив її.
Жовте світло вже не було таке яскраве як раніше.
— Це він? — Кел взяв кристал до рук. — Його ім'я Алатирь. — Всі
сили враз повернулися до тіла, а гулі та подряпини одночасно загоїлися. —
Він справді робить чудеса для людей доброго складу розуму... Ладно. —
Келзей положив кристал і закрив його у валізі. — Це одна добра новина. А
що там із золотою книгою? Інші сторінки вже проявилися?
— Так, ми пропустили сонячні промені через кристал на сторінки й
продовження з'явилися. — Лара взяла золоту книгу і відкрила її на нових
сторінках. — Тут є проблемка… нова загадка веде до зеленого кристала.
— Та щоб вас!!! — Генрі штовхнув диван з усієї сили.
— День ще не завершився, а проблеми тільки набирають швидкість.
Не переживайте Генріх, ми щось придумаємо.
— В мене є план. — Лара закрила книгу і положила її на диван. —
Подумайте, криста… ой, артфон! Включи звуковий бар'єр, щоб ніхто нас не
підслухав. Треба попробувати самим витягнути всі загадки або що там буде
з цієї книги.
— Як?
— Ми вже знаємо, що текст з'являється через світло, так?
— Ти хочеш через артфон підробити це світло? — Келзей замислився.
— Ну попробуємо, але тільки пізніше, зараз нам двері потрібно змінити.
Генріх, у вас якась подряпина на шиї.
— Справді? — Генрі поклав долоню на подряпину. — Тільки зараз
помітив.
— Через адреналін. — Кел підійшов до нього і просканував рану
артфоном.
— В рані знайдено геолокаційний жучок. — Сказав артфон жіночим
голосом.
— Для тих хто не зрозумів — це пристрій який відстежує де ви
знаходитесь.
— Хочеш сказати в моїй шиї знаходиться якійсь чіп?
— Його вам могли втілити за будинком, для здоров'я він безпечний, я
знаю, бо це наші технології.
— А як витягнути з мене цю штуку ти знаєш?
— Знаю, но в мене є ідеї як обернути цю ситуацію в нашу сторону, але
він має ще побути в вашому тілі пару днів.
— О ні! Дякую! — Генрі вийшов до іншої кімнати. — Цей чіп смітник
зачекався.
— А діставати сам будеш? — тихенько запитала Лара.
— Артфон допоможе.
— Тільки не викидайте його Генріх!
— Скажи Кезрою, що його не чути. — Генрі знайшов щіпці на столі й
обережно запхав їх в шию. Біль хвилею розлетілася по всьому тілі, не
зважаючи на це, він знайшов маленьку пластину і потягнув її назовні, жовта кров потекла по руці та шиї. Як тільки чіп був витягнутий, артфон
моментально припік рану лазером, не залишаючи слідів втручання.
— Рани більше не має, — сказав артфон. — Бажано деякий час зайвий
раз не вертіти шию.
Лара зайшла до нього і жахнулась побачивши жовту кров яка заляпала
все від щипців до крісла на якому сидів Генрі.
— В тебе справді жовта кров?!
— Ну ж не червона як у вампіра. — Він піднявся і повернувся у
сторону зламаних дверей. — Ладно тоді, я піду по справах і…
— Зачекай но, зараз ми ці зламані двері маємо замінити.
— У вас є комплект зайвих броньованих дверей?
— Не зовсім зайвих, але є. — Вона відкрила дверцята шафи й пройшла
у гараж.
Генрі догнав, пробурмотів прокляття під ніс і теж рушив в гараж.
Келзей вже був тут і накривав танк білою матерією.
— Капець, я вже другий раз тут і повірити не можу, що…
— Звикай, тебе ще багато чого здивує. — Відповіла Лара дивлячись в
екран артфону.
— Ну і де ці інші двері?!
— Зараз ми маємо відкопати їх із під цих ящиків, але в яку сторону
нам рухатись я не пам'ятаю… — Кел підійшов до найближчої гори ящиків.
— Починаємо звідси Генріх. — Кел почав розчищати прохід, відставляючи
коробки, а Генріху лишилося їх тільки розкладати по іншім місцям.
Через пару хвилин важкої праці, Генрі побачив, що Лара нічого не
робить, і стоїть дивлячись в артфон.
— А Лара нам не допоможе?!
— Ви що Генріх? Дівчина не повинна виконувати важку працю, ким