— Тоді якщо… ви Генріх говорите правду… в нас великі проблеми. —
Келзей витягнув із кишені телефон й включив його.
Кімната пронизалась мертвою тишею… поки її не порушив Генрі.
— Він вже тут… все пізно! треба негайно щось вирішувати! зберіть…
ну не знаю хто у вас там є, раду головних королів світу і щось робіть! Не
стійте, у нас часу не тощо мало, його зовсім немає! Я розказував, що в
нього є телепортація і до того ж він дуже розумний. Очухатись не встигнете
як він вас знайде і кине у в'язницю, а зі мною… не знаю які в нього плани
на мене, но діяти треба негайно!
— Це питання буде вирішуватись не тут і не з вами, — серйозно
заговорив Келзей. — якщо вас так цікавить, що ми зробимо, по— перше, треба з ним домовимось, а по— друге, у нас є можливість знищити його
нашою новою зброєю.
— Що?! Ви знаєте як ми також пробували його знищити, но в нас
нічого не виходило, хотя наші технології обганяють ваші на багато років.
Боже мій, це як з рогаткою на танк перти!
— Добре! Хватає цього. — Келзей обернувся до двох охоронців. —
Охорона, відведіть Генріха до залу очікування полонених.
— Це моя охорона, — заперечив Джині.
— Ну хай проведуть його хоча б до пункту оформлення заявок.
— Якщо так, не хай вже ведуть до кінця.
Охоронці взяли по боках Генріха й вивели його з кабінету.
— Сержант ви вільний. — сержант покірно вийшов і Келзей звернувся
до поруч стоячого генерала. — Викликай всіх наших в головний зал, скажи
їм, що в нас великі проблеми які не можна відкладати, руш вже!
— Але Карталус вчора виїхав за кордони Гіпербореї. — Відповів
генерал.
— Він може прилетіти, тому для нього це не проблема.
Генерал вибіг з кабінету. Келзей натиснув на навушник і сказав:
— З'єднай мене з президентом прямо зараз.
— Але він зайнятий. — Відповіла асистентка з навушника.
— Це важливо, ти чула які в нас проблеми?
— Так.
— Викликай президента на збори, які розпочнуться через дві години.
— Більше нікому дзвонити не треба?
— Ні, — Келзей повернувся до всіх і голосно сказав:
— всі інші вільні!
— Ти це кому кажеш? Тут лишились тільки ті ким ти не можеш
керувати. — З посмішкою відповів міністр закордонних справ.
Келзей нічого не відповівши вийшов з кімнати.
За цей час охоронці вже підводили Генрі до в'язниці.
— Ну як, король Генріх, вам сподобалось у нашому світі? — запитав
один з охоронців.
— Матроп гер олдфей віпай! — відповів Генрі.
— Та ж в нього перекладача немає, не розуміє він тебе. — Сказав
другий охоронець.
Вони підійшли до великих залізних дверей які автоматично
відчинилися і коли всі пройшли двері закрились. Охоронці завели Генрі у
най блищу кімнату. Закривши двері на електронний ключ вони радісно
пішли геть.
— Чув як той міністр сказав? — звернувся охоронець до колеги.
— Ні.
— Заведіть Генріха у зал для очікування! – Вони голосно засміялись. –
Він, мабуть, на вокзалі працював!!!
Їх голоси віддавалися і затихали з кожною секундою поки зовсім не
зникли. Генрі був один полонений на всю в'язницю, тому будь— яких
звуків не було зовсім. Но це не було проблемою, оскільки камера
нагадувала більше п'ятизірковий готель, аніж в'язницю. Глибоко в душі
Генрі аж побачивши м'який диван, телевізор на стіні та кольорові стіни.
Постоявши на місці, з посмішкою він промовив:
— Такс, тут навіть затишніше ніж в моєму будинку… знач тре по
більше закони порушувати.
За цей час в головному кабінеті зібрались всі головні представники
Гіпербореї, від президента до різних вчених у громадському одязі.
Широкий простір кабінету вміщував в себе багато людей, але кількість
стратегів та інших розумних людей не давала вільно всім рухатись.
Атмосфера в залі була надто тривожна, ніхто не знав в чому причина таких
несподіваних зборів. Коли в залі з'явився президент і міністри, всі посідали
на свої міста: міністри за довгий стріл, а інший люд на лавочки під стінами.
Коли всі розсілися президент почав промову:
— Я дякую всім вам, що змогли терміново зібратись в цьому залі, як
бачите, атмосфера тут не із ліпших, я розумію, що збори такого типу
проводять вперше, тому прошу не говорити та відключити прилади, що
з'єднують вас зі світом. Проблема в країні потребу...
— Я надіюся ці проблеми дуже важливі, бо мені прийшлось перервати
наші переговори з одною дуже важливою країною. Ви може знаєте про що