Выбрать главу

пробували домовитись, але відповіді доброї не було, так що ліпше

скористуватись зброєю яку нам пропонує міністр військових справ.

— Це не вихід, треба хоча б запитати для чого він тут, а потім вже

вирішимо при необхідності нищити його чи ні.

— Добре, тоді ви собі вирішуйте, — спокійно сказав президент, — а

мені вже скажете готовий результат. Зараз я заховаюсь в якомусь бункері

поки дим не розвіється, а замість себе поставлю двійника…

В цей момент на дворі почулись крики, лай і постріли електронних

куль. Всі затихли… ніхто не розумів що там відбувається. Келзей

подзвонив до охорони, але відповіді не було.

— Що ж там відбувається?! – стривожено запитав Карталус у Келзея.

В цей момент біля виходу просіяло світло від якого всі присутні

осліпли на пару секунд, затим на місці світла з'явилась золота постать...

Страх перед золотом

В кімнаті почалася метушня, крики від шоку. Паніка досягала піку. Хто

був біля дверей хотіли вибігти, але лицар кинув у двері невеличкий круг і

прохід накрився силовим бар'єром. Всі стояли на вухах, а деякі люди в будь

— який момент могли впасти у непритомність. Спокій не покинув тільки

Келзея, він сидів тихо і не рухався. Міністр вже наперед угадав що таке

відбудеться, але де і коли, це було тільки питання часу. лицар сів на ближче

місце за столом і заговорив могутнім голосом:

— Прошу посідати на місця!

Всі відразу підкорилися наказу. Коли в залі не було жодного зайвого

звуку, лицар продовжив:

— Страх, одне з основних людських нещасть. Навіть наперекір тому

що це біологічний захист. Головне тільки правильно та ефективно їм

скористатись, це і є основним плюсом сили разума. Лише одиниці вміють

його використовувати, всі інші міліарди людей їм лише користується, но в

вашому випадку такий розпорядок іде вам на користь. Бо я вже тут, і всі

остатні можливості вже не повернути.

— Вибачте, — обережно сказав Джині, – ми вас не розуміємо.

— Так, це очевидно, бо як я вже казав: ви лише користуєтесь разумом.

— А може розумом? — перепитав Рицаря Келзей.

— Розумом користується мозок для контролювання тіла, а разум

використовує душа. Но любий разум легко поламати, бо тільки всього лише

одна стіна захищає чистоту душі, і це совість. Без неї ви вже не будете

людиною, ні в фізичному, ні в моральному стані. Ви самі того не розуміючи

шукаєте всі можливі варіанти дій, аби тільки лишити свій захист цілим, тому разум такий розумний.

— Може досить ходити кругами та скажете на пряму чого ви хочете? –

гнівно запитав президент.

— Напряму домовленості ніхто не веде, а в нашому випадку ви не в

тому положені, щоб зі мною домовлятися.

Президент вилупив очі після почутого.

— Я маю на увазі, ви поки, що не володієте таким разумом щоби

приймати правильні рішення.

— А ви володієте таким разумом? – хитро запитав Келзей.

— Я також не маю такого разума, але є щось краще, те що замінює

разум.

— І що ж це? – запитав Келзей. – Нам потрібно знати?

— Коли ви бачите якусь задачку, разум автоматично починає шукати та

підбирати різні відповіді, а вже потім дає мозку готовий варіант, тому у всіх

без виключення людей відчуття коли вони щось придумали, ніби ви просто

відкрили готову відповідь або ідею яку дав мозок. Но є й такий разум який

не думає, а відразу отримує готовий варіант найправильнішого розв'язання.

Коли я бачу перед собою задачку, мій разум не думає, його зовсім в мене

немає, я бачу тільки готові поетапні розв'язання.

— Ха-ха, ви нас розсмішили. – Серйозно сказав Келзей, – я б повірив у

вашу неможливу здібність, но не маючи розуму, і дивлячись на ваші справи, виводи виходять зовсім протилежні, ніж ті, що ви нам розказуєте.

— Келзею ти про що? – запитав президент.

— А ви самі згадайте все, що зробив цей… а до речі, як вас звати?

— Для вас моє ім'я буде Рицарь.

— Для чого ви Рицаре прийшли сюди? — Келзей змінив питання

пробуючи заплутати прибульця.

— Я бачу у всіх інші питання.

— Ну добре, будемо по вашому… Як ви нас знайшли?

— Шукати мені вас не довелося. Продуманість сотню ходів, і от який

результат, все строго іде по плану.

— Що?! це просто неможлива вдача! – крикнув Карталус.

— Це вже ваше право вірити на що здатний ваш разум, а мені головне

виконаний план.

— І цей ваш план вже здійснився? — Келзей знову почав питати.