Лара різко взялась за голову.
— Він нас не розуміє!
— І ми не маємо ніякого аналогового перекладача... — Кел махнув
рукою. — ладно, він і так нам не потрібний. До нас на збори Фелер
заскочив.
— Що справді? — Лара почала пояснювати жестами Генріху деякі
слова.
— Правда тільки сильно замаскований. Поки ми балакали я наліпив
йому жучковий пластир на шию, тому ми маємо його місцеперебування.
— Це справді радісна новина.
— А що там з твоїми пошуками?
— По написах я маю три варіанти.
— Вже казала це.
— Якщо відкинути всі зайві слова у нас лишиться корисні підказки два
леви і богиня. — В столиці Атлантиди якраз є золота статуя богині Макоши
у сто п'ятдесят метрів заввишки.
— Це ж в Тархтарії. — Виправив її Келзей.
— Вот, там три музеї, в кожному знаходиться по склепу, і всі подібні
на ті, що ми бачили раніше, але тільки в одному склепі є два леви. Артфона
я не маю, тому картинок не покажу.
— Якщо ти шукала на артфоні, то Рицарь про це вже знає.
— Але він не буде знати де саме.
— Що йому коштує просто піти і перевірити ці місця прямо зараз?
— Він буде думати, що вони не точні, тому зачекає поки ми підемо, але
ні... Ми поняття не маємо, що буде робити Рицарь. Майте на увазі, що
Рицарь і так все бачить.
Келзей фиркнув під ніс.
— Дивись но Ларо, ми маємо забрати кристал у Фелерміта, зараз це
зробити легко. Ми дамо прийти Фелеру за новим кристалом і схопимо всю
його банду, водночас хтось піде на базу Фелера і забере червоний кристал.
Генрі піднявся з дивану і пішов на кухню.
— А не легше відправити до Фелерміта загін або армію і силою
забрати кристал?
— Ні Ларо, такого ми не зможемо, по— перше, нам армію
переправити не вдасться на територію Тархтарії, по— друге, Фелер зараз
користується енергією самого кристалу, а ти бачила, що вона робить.
— Ви про траву яка змінювалась у лісі?
— І не тільки, ця енергія може буде для нас небезпечною, тому забрати
кристал непомітно буде кращим варіантом.
— Генрі також має окремий план, його прогули мене насторожують.
— Він ходив в ізольований район у Кітеж— граді, там знаходиться всі
прибульці з інших світів. Коли будеш розповідати Генріху про наш план, запитай про його.
— Добренько, а що це за валіза? — Лара тикнула в неї пальцем.
— Наша робота після всіх пошуків, а поки що я заховаю це у свому
кабінеті. — Кел підібрав валізу зі столу і пішов до сходів, — не забудьте
забрати свої артфони, Генріх теж повинен знати наш план, але конкретні
місця не кажи, щоб артфон не чув, сподіваюсь це спрацює. — Його постать
скрилась на другому поверсі. В темному кабінеті було так само все
спокійно і чисто. Кел кинув під стіл валізу і сів на офісний стіл з великою
спинкою. Включивши комп'ютер рука автоматично потяглась у кишеню за
артфоном, але він встиг себе на цьому зловити й вирішити позбутися цієї
звички назавжди. На комп'ютері почався пошук місцеположення
Фелерміта. Щоби чимось себе зайняти він включив телефон і набрав номер
з п'ятьох цифр, після трьох гудків абонент відповів:
— Військова база Ловера, хто дзвонить? — запитав чоловічий голос.
— До вас звертається міністр оборони Келзей.
— Келзей, а прізвище яке?
— В тебе знайомий голос... — на комп'ютері з'явились координати
бази Фелерміта. — Ти випадком не Вітхорд?
— Він самий, ваша милість.
— О! Це дуже добре, навіть не буду запитувати, що ти робиш в Ловері, переходимо до діла. — Кел почав водити мишкою на комп'ютері, — я
гніздо Фелерміта, зараз точні координати в мене на руках.
— Це весело, але в нас вони вже давно були...
— Не перебивай, дай договорити! Стоп... Що ти сказав? — Кел від
здивування став з крісла.
— Ми ж на ЗЧС працюємо все— таки.
— Варто було очікувати таке від вас, ти маєш зібрати для мене пару
людей і по міцніших, проведемо секретну операцію.
— Ой... — Вітхорд ледве водою не подавився. — Тут проблемка є...
— Свої проблеми лишиш на потім.
— З Рицарем пов'язано.
— Він не давав дозволу брати Фелера?
— Щось типу того, але нам достатньо цього, оскільки ні Мерік, ні хто
інший не хоче підкорятися Рицарю.
— Ти хочеш Меріка брати?
— Ну, а чого б і ні, всі четверо підемо.
— У вас місій окремих не має?
— Та зачекають наші місії, я Фелерміта вже не перший рік хочу
зловити.
— Це добренько, ладно, я приїду скоро до вас у Ловер, і ти зі своєю